Зараз ВАТ «Володимирцукор» на порозі нових революційних змін...
Першу свою продукцію Володимир-Волинський цукровий завод видав у 1960-ому році. На початку своєї діяльності це підприємство переробляло 2,5 тисячі тонн солодких коренів на добу. Внаслідок реконструкцій потужність його з кожним роком зростала. У 1984-ому з конвеєра зійшла перша мільйонна тонна цукру, а згодом — ще одна. Зараз ВАТ «Володимирцукор» на порозі нових революційних змін. Після завершення третьої солідної реконструкції, яка зараз проводиться, аналогів підприємству не буде в Україні, воно почне працювати у новому режимі. Про це розмова нашого кореспондента з головою правління ВАТ «Володимирцукор» Андрієм Іванчуком.
— Андрію Володимировичу, чи буде завод цьогоріч переробляти цукрові буряки, адже торік ви їх лише приймали? — Однозначно, що цього сезону переробка солодких коренів вестиметься. У 2003-ому, аби зекономити і закумулювати кошти, ми прийняли рішення проводити усім пунктам заготівлю буряків і відправляли їх на Горохівський цукровий завод. Як з юридичними, так і з фізичними особами, розрахувались вчасно і сповна. Усі, хто мав з нами справу, переконались у порядності і чесності такого партнера, як Володимир-Волинський цукровий завод. І хоч минулоріч до нас надійшло небагато цукрових буряків, зате репутації своєї, як мовиться, не підмочили і в нинішній сезон входимо з чистою совістю. — Однак, працюючи в такому режимі, частину бурякоздавачів ви все ж таки втратили? — Я так не вважаю. Інша справа, що минулого року відбувся перерозподіл сировини в області. Тим, що ми не переробляли буряків, скористалися конкуренти, критикуючи нас і вдаючись до інших, не зовсім порядних методів боротьби. Однак проблему в цілому потрібно вирішувати по-іншому, збільшуючи посіви цукрових буряків. На щастя, клімат, грунти і працьовиті люди цьому сприяють. — Однак посіви цукрових буряків, на жаль, з кожним роком зменшуються. Як цьому запобігти? — Найпростіший і найвідоміший шлях — зацікавити сільгоспвиробника у вирощуванні цієї культури. Слід пам’ятати, що гектар цукрових буряків дає найбільшу віддачу. Однак врожайність їх слід довести до 500 центнерів з гектара. У сусідній Польщі це досягається без проблем. Якщо буде врожай, тоді й з’явиться у селянина економічна зацікавленість у вирощуванні культури. І сировини, безумовно, вистачить для усіх переробних підприємств. А право сільгоспвиробника — вибирати, кому здавати свою продукцію. Наша ж мета — запропонувати йому найвигідніші умови. Що ми вже й робимо. — А як конкретно ведеться підготовка до нового сезону? — Триває реконструкція підприємства, у яку вже вкладено близько 18 мільйонів гривень. Генеральним підрядником виступає столична фірма «Техінсервіс», яка свого часу аналогічні роботи проводила у Чехії, Польщі, Австрії, Німеччині. Після її завершення — а є всі підстави чекати цього до початку переробки буряків — економічні показники будуть доведені до європейських норм. І робимо це, в першу чергу, для товаровиробника, бо саме він виграє після переробки сировини в модернізованих умовах. Удосконалення технологічного процесу дасть змогу покращити умови здачі буряків і розрахунку за них. Продовжуємо процес налагодження співпраці у масштабах своєї зони, яка включає десять районів Волинської області і кілька — сусідніх. Вже тепер готуємо територію, буми, вагові, лабораторію. Збільшуємо у міру потреби кількість приймальних бурякопунктів. — Чи проводили, Андрію Володимировичу, попереднє кредитування сільгоспвиробників і в якій формі? — У рахунок майбутнього врожаю і підприємства, й індивідуальні господарства отримали якісне насіння, аміачну воду. Маємо великий машинно-тракторний парк, який дає змогу надавати усі види послуг з обробітку посівів і збору врожаю. Окрім того, пропонуємо сільським радам допомогу в роботі з благоустрою територій, доріг, адже зацікавлені, аби привернути до себе інтерес. Хочемо, щоб люди побачили і переконались, що ВАТ «Володимирцукор» працює для них. — Вже зараз вашим підприємством укладено певну кількість договорів, в тому числі з солідними, так би мовити, крупними товаровиробниками, реалізовано їм майже десять тонн насіння. За попередніми прогнозами, чи забезпечите себе потрібною кількістю сировини? — Надіємось, що так. Хоча стовідсотково не впевнені, чи підуть до нас усі, з ким є попередня домовленість. Восени будуть відкриті усі карти. Хоча ми перед собою не ставимо мети переробити стільки або стільки тонн. Головне — працювати ефективно. — У реконструкцію вкладено і вкладаються великі кошти. Цікаво, а коли сподіваєтесь отримати від них віддачу? — За економічними розрахунками, при завантаженні заводу у 180 тисяч тонн буряків на рік за три роки маємо відчути помітний підйом. І в цьому, надіємось, нам допоможуть керівники сільгосппідприємств — патріоти свого району. А взагалі, шукаємо шляхи порозуміння з усіма. Зустрічаємося з селянами, вислуховуємо усі їхні зауваження. Усе те негативне, що було у роботі попереднього керівництва підприємством, викорінюємо. В колективі кожного працівника налаштовуємо на принципово новий підхід у стосунках із партнерами. Хочемо, щоб люди повірили у нашу надійність і стабільність. — Конкуренція, очевидно, буде жорсткою, не боїтеся? — Я не прийшов сюди, щоб когось боятися. Як і всі наші працівники, налаштований на роботу, яка б забезпечила взаємовигідний результат. А щодо конкуренції, то без неї не обійтись. І якщо вона здорова, то, безперечно, виступає рушійною силою. Якщо ж навпаки... Зрештою, судитимуть селяни, яким ми запропонуємо найкращі умови. Та й підсумки сезону скажуть про все. Алла ЛІСОВА.
