СВЯТО-ДУХІВСЬКИЙ ХРАМ ПОСТАВ БЕЗ ЖОДНОГО ЦВЯХА

Нещодавно у Берестечку митрополит Луцький і Волинський Михаїл та собор священиків Української православної церкви Київського патріархату освятили новозбудовану церкву...

Леся ВЛАШИНЕЦЬ

Раз на декілька століть у житті невеликого містечка чи села відбувається така знаменна подія, тож подякувати Господу за неї зібралися сотні людей. Привітали берестечківську громаду та гостей міста представники районної влади.
Поцілувавши святий хліб, піднесений на вишитому рушнику наймолодшими парафіянами, владика Михаїл і сонм священиків звершили чин освячення.
Свято–Духівська церква споруджена усього за два роки. Як вдалося так швидко здійснити омріяне десятиліттями?
— З Божої волі! – упевнений декан Горохівського деканату, настоятель Свято–Вознесенського храму Горохова отець Андрій Сидор. – Ще у 1992–1993 роках я звертався до місцевої влади з проханням надати ділянку для зведення церкви Київського патріархату. Мені не відмовили, але виділяли такі місця, що мав би за гріх, якби погодився на ці пропозиції.
У 2009–му в Лазареву суботу перед Великоднем владика Михаїл освятив престол у пристосованому під храм приміщенні колишньої школи. Відтоді богослужіння там звершував новопризначений на парафію отець Володимир Курчин.
— У той час на службу ходили 7 сімей, 4 з них – із моєї родини. На перший Великдень я освятив 5 пасхальних кошиків, у наступні роки їх було 28, 48, 78, а цьогоріч уже 120, – радіє отець Володимир красномовній статистиці, яку ведуть дітки.
Він засинав і прокидався з молитвою про будівництво церкви. І люди повірили у його щире бажання виконати цю нелегку місію, на яку наважиться не кожен досвідчений священик. У 2013 році на місці майбутнього храму було встановлено й освячено хрест, а через два роки вже здіймалися в небо його куполи.
— Чому вирішили, що церква буде дерев’яною?
— Без вагань обрали проект козацького стилю, що дуже личить нашому місту. До слова, церква зведена без жодного цвяха, – гордиться отець Володимир.
— Хто підтримував і допомагав упродовж цього періоду?
— Парафіяни. Вони йшли на будівництво за першим покликом, – каже із вдячністю. Але скромно мовчить про те, що посильне сприяння мав від благочестивих батьків Галини і Володимира Курчинів; що разом із хористами ходив колядувати, збираючи гривню до гривні на богоугодну справу; що все, що міг, робив своїми руками. Вдячний і друзям–священнослужителям, з якими разом навчався в семінарії і які передавали пожертви зі своїх парафій у Львівській і Рівненській областях. Багато їх приїхало до Свято–Духівського храму – чин його освячення на чолі з владикою Михаїлом звершило двадцять священнослужителів. В унісон із молитвами, проповідями, зворушливим співом церковного хору, урочистістю хресного ходу повнилися радістю людські серця.
— Як на косовицю кожна людина йде у свій час, так і до цього храму приходитиме щоразу більше людей, бо ця святиня зведена, щоб славити Бога і просити у      Нього миру для України, – бажав людям, Берестечку і всій державі злагоди і многоліття владика Михаїл.

На фото: Парафіяни прийняли святе причастя із рук владики Михаїла.
Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.