Кілька днів тому купувала на базарі каву. Та, що завше беру, подешевшала на 7 гривень. Перепитую, чи не помилилися з цінниками. «Ні, вартість вказана правильна. Дійсно, ціна впала. Але це тимчасово. Ось що буде з вересня, один Бог знає», – каже продавець, відраховуючи решту...
Кілька днів тому купувала на базарі каву. Та, що завше беру, подешевшала на 7 гривень. Перепитую, чи не помилилися з цінниками. «Ні, вартість вказана правильна. Дійсно, ціна впала. Але це тимчасово. Ось що буде з вересня, один Бог знає», – каже продавець, відраховуючи решту...
Оксана КУЦИК, спеціальний кореспондент газети «Волинь-нова»
«Що буде з вересня – прогнозувати важко», – цю фразу читаю в інформаційних інтернет-джерелах по кілька разів на день. Не треба бути фінансовим аналітиком високого рангу, щоб розуміти – попереду непроста осінь. З 1 липня удвічі подорожчали тепло і гаряча вода. У вересні українців чекає чергове підвищення цін на електроенергію, що суттєво спустошуватиме наші гаманці. Ощадливі господині вже прораховують можливі шляхи економії. Особливо радикально налаштовані готові прати руками і засолювати м’ясо. А що? На початку ХХІ століття саме час пригадати бабусину науку. Уряд завбачливо гарантує підтримку малозабезпеченим верствам населення, тільки ці обіцянки чомусь не гріють. Бо виходить як у тій байці – одним обрізають, іншим латають. Саме тому ми звикли покладатися на себе. На овочі зі свого городу, консервацію і вгодовану за літо птицю чи порося. Бутики з дизайнерським одягом уже підраховують збитки, незважаючи на вигідні знижки. Зате крамниці секонд-хенду переживають розквіт – треба ж людям у щось одягатися! Бо нова сукня з китайської синтетики коштує щонайменше 300 гривень, а в магазині вживаного одягу на ці гроші можна купити кілька брендових речей із натуральної тканини. Якщо на одязі можна зекономити, то з продуктами такий фокус не пройде. Адже вся харчова і переробна промисловість «зав’язана» на електроенергії. То ж у вартість харчів закладуть витрати на енергоносії. Та українці – люди терплячі. Вони вкотре кажуть владі: «Ви тільки не заважайте, ми дамо собі раду». Але де там! Отримуєш офіційну зарплату – четверту частину віддай на податки. Безробітний, але маєш можливість заробляти за кордоном – переплачуй посередникам за оформлення візи і дозволу на працю. Тримаєш господарку – збувай перекупникам молоко і м’ясо за демпінговими цінами. Тим часом українці, які скуштували заробітчанського хліба, дивуються: в італійців такі ж зарплати, як у нас, тільки в євро. Але паляниця коштує 2 євро, а у нас – майже 8 гривень. Як тут не пригадати «пряму лінію» на одній із радіостанцій, коли бабуся запитала високопосадовця, чи прожив би він місяць на 1200 гривень? Той відповів, що за такі гроші... навіть краватки пристойної не купиш! Ось і вся бюджетна арифметика.
