У рай не потраплять, і на цвинтарі не матимуть місця...
Сьогодні – Всесвітній день запобігання самогубствам
Отож, проблема ця болюча не лише для України і, на жаль, не залежить від рівня життя. Зате дуже залежить від того, хто опиниться поряд із людиною, в якої з'явилися суїцидальні настрої. Тло, на якому вони виникають, – самотність, байдужість оточення, дефіцит любові
Валентина ШТИНЬКО, заслужений журналіст України
Яскравий спогад дитинства. Бодай раз на тиждень, а то й частіше, до хати заходив скуйовджений чоловік і мовчки сідав до столу. Бабуся відрізала йому великий окраєць хліба, наливала борщу чи що там було вареного, клала на стіл пирога, яблуко. Вона жаліла глухонімого Павлушку, нашого родича. І доки він із апетитом їв, тихцем кутиком хустки витирала сльозу.
Першим у петлі її побачив малий Павлушка, який до того був нормальним хлопчиком, але пережитий стрес фатально вплинув нам його здоров’я. Він втратив дар мовлення й оглух.
Уже пізніше я довідалася, що його мати повісилася, упевнившись у підступній зраді чоловіка. Першим у петлі її побачив малий Павлушка, який до того був нормальним хлопчиком, але пережитий стрес фатально вплинув нам його здоров’я. Він втратив дар мовлення й оглух. Тож мати своїм нерозважливим гріховним учинком понівечила і його долю.
Отже суїцид – не вихід із становища, а зазвичай – початок проблем для близьких і рідних людей, проблем, часто складніших і болючіших за ті, які штовхнули до самогубства. Тож будьмо взаємоуважними і відповідальними.
І не лише у певний день календаря.
