ДЕ МІСТУ ШУКАТИ ГРОШІ? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.41 € 32.34

ДЕ МІСТУ ШУКАТИ ГРОШІ?

Олег Іванюк, заступник директора головного регіонального управління ПриватБанку, економіст за освітою, депутат Луцької міської ради, знає, як місто може заробити гроші...

Олег Іванюк, заступник директора головного регіонального управління ПриватБанку, економіст за освітою, депутат Луцької міської ради, знає, як місто може заробити гроші й вміло їх використати на користь територіальної громади. Про бюджетні проблеми і місто в недалекому майбутньому розповів Олег Володимирович в інтерв’ю нашому кореспонденту.
— Бюджетний механізм, на жаль, недосконалий, — почав розмову Олег Іванюк.—Відомо, що бюджетна система базується на такому принципі: кошти йдуть переважно до центру, а звідти частина їх у вигляді субвенцій повертається. На мій погляд, це дуже дискредитує Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”. Зрозуміло, що в кого гроші, в того і влада. Багатомільйонні суми виділяються на сумнівні проекти, а тим часом у Луцьку вишукуємо мізерні кошти на найнеобхідніші потреби.
Дуже важливо знаходити альтернативні джерела доходів для розвитку території. У моїй депутатській програмі таким джерелом визначено розвиток Луцька як туристичного міста. Нині туризм у світі дає дуже вагому статтю доходів.
— Історична спадщина міста, безперечно, заслуговує на увагу. Тим більше, що нам сприяє близькість кордону тепер уже з країнами Європейського союзу. Очевидно, знайшлися б інвестори, котрі готові вкласти капітали у розвиток туристичного комплексу в обласному центрі.
— Насамперед кошти для розвитку туризму повинні вкладати ми самі. Таких пам’яток архітектури, як замок Любарта, одиниці у Східній Європі. У Республіці Польща розроблена спеціальна туристична програма, що охоплює європейські замки. Поляки зацікавлені в тому, щоб до їх програми входив і Луцьк. Але нам у цьому напрямку належить докласти ще чимало зусиль. Хоча заради справедливості треба сказати, що останнім часом у Старому місті зроблено чимало, особливо під час підготовки до всеукраїнського семінару з благоустрою, який проходив у Луцьку. Потрібно вкласти кошти для того, щоб створити належний побут для туристів.
До речі, я був у складі делегації, яку очолював Антон Кривицький, у Кам’янці-Подільському. Торік у цьому місті побувало близько 200 тисяч туристів. Туристична галузь там є справді пріоритетною.
— Так, Луцьк має славну історію, але чомусь так склалося, що навіть тепер про наш обласний центр не всі в країні знають.
— Цілком поділяю вашу думку. Навіть до нас у ПриватБанк приходять листи за адресою: м.Волинськ Луцької області або м.Слуцьк. Депутати міськради і я особисто всіляко намагаємось привернути увагу до нашого обласного центру. Ми надіслали звернення до Верховної Ради України з приводу відзначення на державному рівні з’їзду монархів, що відбувся 575 років тому в Луцьку. Це була одна з перших міжнародних зустрічей, на якій йшла мова про спільну колективну безпеку. Крім того, обговорювались міжконфесійні, економічні питання. До цієї події ми хочемо привернути увагу широкої громадськості. До речі, коли в Луцьку перебував голова Національного банку України Сергій Тигіпко, я запропонував, щоб до цієї дати — з’їзду монархів — приурочити випуск ювілейної монети.
— На черговій сесії міської ради йшла мова про те, що за два останні роки в економіку міста іноземні інвестори вклали більш як 30 мільйонів доларів США. Це багато чи мало?
— Нині в усьому світі за інвестиції йде боротьба. А що ми зробили в Луцьку для того, щоб привабити інвестора? Мабуть, небагато зроблено. Так, у нас дешева робоча сила і це на руку інвесторам. Але хіба ми хочемо, щоб упродовж наступних 10—15 років лучани мали низьку зарплату? Тому потрібно надавати пріоритет високотехнологічному виробництву, скажімо, комп’ютерній або точній машинобудівній промисловості. На жаль, такі пріоритети не визначені. І знову ж таки потрібно подбати про належний побут для гостей. Наведу такий приклад. У процесі приватизації Луцького підшипникового заводу до нас приїжджали представники шведської компанії. І знаєте, який вийшов казус? Щодня їх возили на ночівлю до Львова, бо в Луцьку не було готелю такого класу, який би задовольняв високих зарубіжних гостей.
— Депутати говорять про це на сесіях вже не перший рік.
— У цьому плані я відчуваю розуміння міського голови. Однак рішення приймаються колективно і та ситуація, коли кожен депутат намагається вирішувати питання розвитку міста, виходячи з потреб свого виборчого округу, на шкоду тому, щоб виробити стратегічні наміри. Депутати не повинні підміняти функції житлово-комунальних підприємств, управлінь міськвиконкому, а мають дбати насамперед про завтрашній день міста.
— Давно вже йде мова про те, що буде введено податок на нерухомість. Кажуть, що вже підготовлено проект відповідного закону.
— Такий податок, на мій погляд,буде одним з основних джерел доходу до місцевого бюджету. Зрозуміло, що для лучан важливо, аби ці кошти залишилися у нас. На жаль, у цьому питанні нам нема чим похвалитися. Коли я почав детальніше розбиратись у міській раді, виявилося, що навіть не визначені сучасні межі міста. Річ у тому, що за виготовлення відповідної технічної документації потрібно заплатити 300 тисяч гривень. Уже два роки ми намагаємось закласти цю суму в бюджет, але знаходяться більш нагальні видатки, і не можемо “викроїти” такі кошти. Поки що ще не пізно визначити межі міста, скласти план забудови обласного центру.
Вважаю, що дуже важливо розбудити громадську ініціативу. Ось взяти, скажімо, наше об’єднання “Лучеськ”, у яке входять шановані високоосвічені люди. Ми намагаємось відновити призабуті традиції, культурне надбання і прокласти місток у сьогодення.
— Але ж є також громадське об’єднання “Рідне місто”.
— Було б дуже добре, якби такі об’єднання утворились у кожній галузі. Громадську ініціативу належить втілювати через дорадчі комітети, шляхом широкої дискусії. Тим часом ми більше звертаємо уваги на благоустрій околиць, хоча там половину робіт можна виконати силами жильців, ніж говоримо про майбутнє міста. У нас відбуваються громадські слухання, але участь у них беруть ті, кого туди послали.
— Ви заступник голови комісії з питань бюджету міської ради. Як вам вдається розподілити незначні кошти місцевої скарбниці?
— Завдання вбачаємо в тому, щоб докорінно змінити затратні принципи. Якщо цього не зробити в галузях освіти і медицини — а це основні статті витрат бюджету — то грошей завжди не вистачатиме. На останній сесії я порушив питання економічної ефективності медицини, і цим викликав незадоволення медичних працівників.
Прикро, що Верховна Рада досі не прийняла закону про страхову медицину. Потрібно робити ставку на сімейного лікаря, котрий є фахівцем широкого профілю. Так діють у всьому світі. А візьмемо харчування у лікарні. Чому воно безплатне? Чому ж витрачаємо кошти на харчування, які можна було б використати на лікування? До того ж потрібно підготувати стандарт якості медичних послуг.
— Олеже Володимировичу, депутатська діяльність для вас була новою. Ви нею задоволені?
— Я б погрішив проти істини, якби сказав, що задоволений. Багато часу пішло на те, щоб зрозуміти, як діє рада і що може зробити кожен депутат. Тепер я знаю, як набутий досвід і знання віддати на користь справі. Щотижня я зустрічаюсь з виборцями, розповідаю їм про роботу. Намагаюсь докласти зусиль до того, аби наші діти й внуки жили в престижному місті. Маю підтримку тих, хто мені вручив, так би мовити, депутатський мандат. Не подобається те, що нині депутат реальних важелів впливу не має, бо рішення приймає рада більшістю голосів, і водночас несе відповідальність перед виборцями за ті чи інші упущення в розвитку міста. Я з оптимізмом сприйняв новий закон про вибори депутатів місцевих рад, у якому передбачено реєстрацію кандидатів за партійними списками. Отже, відповідальність візьмуть на себе партії, які висуватимуть своїх представників до ради.
Любомир ПАХОЛОК.