Туристична галузь в Туреччині — це золота жила, що приносить в казну величезні прибутки. Якщо торік це було 14 мільярдів доларів США, то вже в 2006 році тут планують отримати 60 мільярдів...
(Закінчення. Початок у „Волині” за 3 і 5 червня) Ви можете цілий день ніжитися на сонці, хоча це не зовсім безпечно для здоров’я, в чому я переконалася на власному досвіді. А виклик «швидкої» і надання допомоги (якщо ви, не дай Боже, забули застрахуватись) обійдеться, принаймні, як мені, — у 110 доларів США. Отож, вирушаючи на відпочинок, не забудьте про страховий поліс. Так, на всяк випадок. Якщо вам в обідню пору ліньки вставати з лежака, переодягатись і йти в ресторан, кухня виїде просто до басейну, де ви відпочиваєте. Турецька кухня — надзвичайно багата. Особливо до душі вона любителям м’яса, приготовленому на відкритому вогні у вашій присутності. Овочів та солодощів вам запропонують таку кількість, що при найбільшому бажанні навряд чи все вдасться спробувати. До речі, їсти і пити (навіть спиртні напої) ви можете стільки, скільки душа побажає. Це все входить у вартість путівки. Правда, якщо захочете чогось міцного, не турецького виробництва, тоді доведеться розкошелитись. Але наші мужчини-журналісти переконались, що вино тутешнього виробництва не гірше французького коньяку. Не пошкодуйте 30 доларів і поїдьте на екскурсію, скажімо, в Памукалле, що в перекладі означає «бавовняна фортеця». Тут побачите і залишки античного міста, і скупаєтесь у ваннах Клеопатри, і походите по «снігових» горах. Такого чуда природи не зустрінете більш ніде в світі. Або здійсніть перехід на яхті до древнього порту Фаселіс. Колись тут жили пірати, розмінною монетою яким служила маленька рибка, по грецьки — фаселіс. Тут зимував Олександр Македонський, пізніше сюди прийшли римляни. Вас вразять гробниці-палаци, вирубані просто в скелях, величезний античний амфітеатр. Грандіозне видовище — тутешні базари. Недільного ранку, отримавши напередодні потрібну інформацію, ми вирушили на анталійський базар. Гід пояснила, що їхати до нього хвилин тридцять. Мовляв, по часі й орієнтуйтесь. Заблукати не боялись: турки дуже дружелюбний народ, майже всі можуть спілкуватись російською. Але по дорозі трапилось непередбачене: автобус ні сіло, ні впало посеред вулиці зупинився, водій з радісним вигуком кинувся обнімати перехожого. Пасажири мирно чекали хвилин з десять, поки водій зрештою не повернувся. Потім гід пояснила, що він зустрів друга, тож не привітатись не міг. Для турків це звична картина. Тим часом ми зрозуміли, що потрібну зупинку проїхали. Почали водієві пояснювати, що й до чого, і куди ми зібрались. Виявилось, проїхали два... дураки. Нас було троє. Але ми не образились. Дурак по-турецьки — зупинка. Базар знайшли швидко. Тут стояв такий крик кликунів, що його можна почути й за кілометр. Коли ви потрапите на тутешній базар, ніколи звідси не підете з порожніми руками. І обов’язково торгуйтесь за річ, що вам сподобалась. Інакше продавець просто образиться. Вже по приїзді з Туреччини, довелося читати в рекламних матеріалах одного тиражного журналу, що вироби зі шкіри, скажімо, тут можна купити утричі дешевше, ніж у нас, а з золота — удвічі. Не вірте цьому. Виторгувати можна чимало, але не в курортних містах. Турки знають, що на відпочинок приїжджають не бідні. І ціни на промислові товари тримають досить високі. УЖЕ Й ПАРИЖ ВІДСТАВ ВІД ТУРЕЧЧИНИ Туристична галузь в Туреччині — це золота жила, що приносить в казну величезні прибутки. Якщо торік це було 14 мільярдів доларів США, то вже в 2006 році тут планують отримати 60 мільярдів. 28 мільйонів чоловік за рік приїжджає в країну на відпочинок. Турки люблять підкреслювати, що це удвічі більше, ніж приїжджає в Париж. На жаль, українців серед них мало, хоча вони себе тут можуть почувати якнайкраще. Найбільша біда для Туреччини — це воєнні дії на Близькому Сході. Адже вона межує з Іраком, Іраном, Сирією. Як тільки, скажімо, в Іраку розпочалась війна, притік туристів на анталійські курорти зменшився удвічі. Путівки сюди пропонувались турфірмами за сміхотворними цінами. Українських журналістів в усіх містах, де довелося побувати, приймали губернатори й мери. За одинадцять днів ми поміняли шість п’ятизіркових готелів: кожен з їх власників особисто зустрічався з нами, проводив прес-конференції. Не обходилось без святкових прийомів. Туреччина прагне добросусідських відносин з усіма, хто цього побажає. З Україною — особливо. «Напишіть про це у своїх засобах масової інформації», — просив губернатор Анталії на святковій зустрічі, де були присутні й місцеві журналісти та посол України в Туреччині Ігор Долгов. Ось його побажання читачам газети «Волинь». На закінчення хочеться особливо подякувати за цю надзвичайно захоплюючу й цікаву подорож двом людям, котрі зуміли своє особисте знайомство переплавити у справу загальнодержавної ваги. Це — Олександр Федоров, прес-секретар асоціації судновласників України, член міжнародної федерації журналістів та президент турфірми «Юная Тур» Айхан Сарач. Айхана на батьківщині називають турецьким хохлом: він не може сказати, де живе більше — в Україні (його дружина — одеситка) чи в Туреччині. Представництва його фірми успішно діють в Одесі, Києві, Запоріжжі. І якщо ви все ж вирішите відпочити в Анталії, зверніться в «Юнаю Тур». Гарантую, отримаєте сервіс найвищого гатунку. В разі особистих проблем Айхан також прийде на допомогу: 9 травня минув рік, як йому вручено вірчу грамоту почесного консула України в Анталії. ХТО БІЛЬШИЙ ЄВРОПЕЄЦЬ: ТУРОК ЧИ УКРАЇНЕЦЬ? Коли вже зібралась поставити крапку після останнього слова своєї розповіді про Туреччину, в одній з газет прочитала інформацію, яка називалась: «Хто є більшим європейцем: турок чи українець?» Статтю під таким заголовком опублікувала одна з найпопулярніших празьких газет «Lidovе поviпу». Автор статті Петр Заваділ вважає, що громадянин Туреччини має більше право називатись європейцем, ніж українець.Його турбує, як голосуватиме чеський єврокомісар у Брюсселі щодо стану підготовки Туреччини до вступу у ЄС, — віддасть свій голос за вступ Туреччини до ЄС, чи ні. На думку газети, в Туреччині, хоч і під керівництвом ісламської партії, але все ж тривають реформи і до турецької кандидатури прихильно ставиться, наприклад, німецька владна коаліція. Стосовно європейськості України в Петра Заваділа є застереження: «Відважусь сказати, що Туреччина є вільнішою державою з більш зрілою демократією, ніж Україна. Тобто, вона до Європи ближче. Не говорячи вже про економіку». У мене все в порядку з національно-патріотичними почуттями, але доводиться погодитись з таким висновком чеського публіциста. Раїса КОЗАЧУК. Луцьк—Одеса—Стамбул—Анталія—Луцьк.
