КВАРТИРУ, ЯК ЖІНКУ, НЕ ПЕРЕДАВАЙ ПОСЕРЕДНИКУ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.41 € 32.34

КВАРТИРУ, ЯК ЖІНКУ, НЕ ПЕРЕДАВАЙ ПОСЕРЕДНИКУ

Ми зараз проживаємо впроголодь, бо чоловік поки що безробітний, я — інвалід третьої групи, мама — інвалід першої групи, за нею потрібен постійний догляд і ліки...

“Пише до вас колишня жителька Луцька Мартиш Тетяна Сергіївна. Тепер мешкаю в селі Хопнів Ківерцівського району. До грудня 2003 року ми з чоловіком і моєю матір’ю, інвалідом першої групи, прикутою до ліжка, проживали по вулиці Гордіюк. Квартиру, скориставшись нашою довірливістю, продали цигани — так звані “посередники”.
Григорій Ч. з жінкою приїхали з Ківерців до нас і пообіцяли через фірму продати квартиру і купити в селі будинок. Говорили, що на прикметі в них є будинок у селі Човниця Ківерцівського району. Ми на це погодились. Коли йшов продаж квартири, всі документи робились терміново, переплачувалось, щоб оформлення проходило швидше. До нас спочатку добре ставились. Зі слів Григорія, квартира в Луцьку була продана за 7800 доларів США. Мені на руки грошей не було дано. Куплено було будинок не в селі Човниця, а у Хопневі, бо Григорій сказав, що терміново треба вибиратись із квартири у Луцьку.
У Ківерцях у нотаріуса був оформлений договір дарування будинку в селі Хопнів на мене. Вартості цієї “операції” я не знаю. Григорій привіз у Хопнів причеп дров, замовляв машину для перевезення меблів з Луцька в Хопнів, дав мені 100 доларів США, щоб я скупилась, віддав борг за квартплату — 4000 гривень. Останній раз дали мені 200 гривень. І на цьому всі розрахунки з нами закінчились.
Ми зараз проживаємо впроголодь, бо чоловік поки що безробітний, я — інвалід третьої групи, мама — інвалід першої групи, за нею потрібен постійний догляд і ліки. Доплати ми не отримали, пенсію, ще не одержали. Тільки дякуючи сусідам, тримаємося. Будинок потребує ремонту, потрібно повністю переробляти хлів і літню кухню.
Ми звертаємося до вас з проханням встановити справедливість і законність”.

Напевне, цигани не до кожного підходять з пропозиціями навіть на вулиці. І навряд чи є підстави довірятись таким провідцям. Але якщо вже довірились, то хто повинен “встановити правду”? Звісно, є можливість звернутися до суду, але якщо вся оборудка чинилась не під дулом автомата, то як встановити істину? Добре, якщо збереглися хоч якісь документи, розписки, чеки тощо. Одне безперечно: шкода знедолену сім’ю — інвалідів.
Ось як коментує цей випадок керуюча Волинським агентством нерухомості Лариса Мусійчук:
— На жаль, непоодинокі факти, коли власників майна надурюють. Як правило, все починається з того, що власник квартири не платить за житлово-комунальні послуги. Як бачите, в листі теж йде мова про чотири тисячі гривень боргу. Нерідко такій сім’ї гроші позичають, а потім підступають з ножем до горла: “Віддай борг або продавай квартиру”. Часто це пов’язано з пияцтвом членів сім’ї. Хто б не був посередником — знайомий, родич, циган і т. д. — все одно завжди є остання інстанція — нотаріус. І він завжди запитує, чи договір купівлі-продажу підписується добровільно, чи не чинять на власника тиск... Ні один нотаріус не піде на порушення, якщо продавець-власник квартири хоч оком моргне чи якийсь знак подасть. Без відома власників не проходить жодне дарування. Якщо людина довіриться агентству нерухомості, а не циганці з вулиці, то такий посередник знайде найкращий варіант обміну чи продажу і обидві сторони будуть задоволені.
Олександр НАГОРНИЙ.