Обрізала доля крило...
У Рівному пішла з життя багаторазова чемпіонка світу та Європи з бальних танців на візках Надія Сівак, яка разом із чоловіком у листопаді 2015 року стала переможницею редакційної акції «Герої нашого часу»
Надія зламала хребет у 2000-му, за три місяці до свого 19-річчя: на неї впали металеві ворота, коли вона допомагала сусідам їх встановлювати.
Характер травми Надії був таким, що кожні п’ятнадцять хвилин викликав нестерпний спазматичний біль у м’язах, який жінка мужньо переборювала без знеболювального, часто під час виступів. Попри це танець Надії та Івана судді різних конкурсів неодноразово називали неперевершеним.
Лише через три роки вона змирилася з вироком долі і сіла у візок. Під час реабілітації познайомилася з інструктором з керування цим транспортним засобом Іваном Сіваком і переїхала з Макіївки у Нетішин. Пара стала нерозлучною. Разом подружжя виховувало донечку, яку Надія народила попри застороги лікарів, підкорювали світові танцювальні вершини, а в перервах між тренуваннями відвідувало госпіталі, щоб власним прикладом показати українським військовослужбовцям, що життя прекрасне. Сіваки брали участь і в громадських акціях: їздили по школах області, розповідали про свій непростий шлях у спорті, про те, що для здобуття нагород необхідно старанно працювати, переконували дітей у важливості занять фізкультурою. Характер травми Надії був таким, що кожні п’ятнадцять хвилин викликав нестерпний спазматичний біль у м’язах, який жінка мужньо переборювала без знеболювального, часто під час виступів. Попри це танець Надії та Івана судді різних конкурсів неодноразово називали неперевершеним.
– Виконуючи такі композиції, як «Вальс», «Віденський вальс» ми відчуваємо крила. Це одна з причин, чому ми любимо танці. Коли кружляємо у парі, вони розправляються і, здається, допомагають відриватися від паркету, – розповідав нашій газеті Іван Сівак.
– Скорботний день для всієї спортивної родини, не можу усвідомити цей жахливий факт. Молода й талановита жінка, мати, дружина, наша гордість і надія. Заслужений майстер спорту міжнародного класу, чудовий товариш, завжди з посмішкою та позитивним ставленням до всіх нас, своїх друзів. Понад вісім років працювала Надя в збірній і Україна отримувала гарантований успіх на змаганнях. Пішла непереможеною. Молимось за тебе... – висловив співчуття родині і прихильникам тренер Національного комітету спорту інвалідів Сергій Марченко.
Надія Сівак була прикладом для тих, хто втрачав надію, вогником, що запалював бажання жити, промінчиком, що дарував усмішку і радість. Відтепер вона танцюватиме з ангелами на небі, а ми співчуваємо родині, Україні і світу в непоправній втраті.
Подивіться один із неперевершених виступів Надії Сівак:
