Захищу Україну і повернуся!
Сьогодні день такий... Особливий. Сповнений великого змісту й великої надії
Валентина ШТИНЬКО, заслужений журналіст України
Спочатку ми відзначали лиш празник Покрови Пресвятої Богородиці, церковне свято, овіяне безліччю легенд і переказів про чудотворні заступництва Матері Божої. Не випадково ж загартовані постійними військовими походами, звиклі з посмішкою на вустах дивитися смерті у вічі запорозькі козаки обрали її своєю заступницею, спорудивши на честь Богородиці Січову церкву. Не просто так під час Другої світової війни Українська Повстанська Армія обрала собі свято Покрови за день Зброї, також віддавшись під її опіку.
Від нас залежить, аби в цій дитячій сльозі засяяла гордість: «Мій тато — захисник України!» Тож Україна нині молиться за справжніх чоловіків: «Хай захистить вас свята Покрова!»
Тож цілком закономірно відзначаємо ще й День українського козацтва і День захисника України. Вона, земля наша, нині особливо потребує і захисту, і Божого покровительства. Бо значну її частину скроплюють не осінні благодатні дощі, а гаряча кров найкращих синів. А там, де не рвуться міни й снаряди, рвуться від розпуки й горя материнські серця. А біль, який струменить із очей цієї дитини, якій довелося без пори подорослішати, не можна ні описати словами, ні осягнути розумом.
Ця війна переорала нам душі. Ми вже ніколи не зможемо жити так, як раніше. Навіть ті, хто за страусиною звичкою вдає, що нічого не сталося, адже у нас не стріляють... Але серед нас ходять діти із ось такими поглядами, із заплаканими душами, які безмовно волають: «Тату, повертайся!»
Від нас залежить, аби в цій дитячій сльозі засяяла гордість: «Мій тато — захисник України!» Тож Україна нині молиться за справжніх чоловіків: «Хай захистить вас свята Покрова!»
Фото із сайту www.zozule4ka.com .
