НЕ ЛЮБОВ, А ДРУЖБА

Ці стосунки представники чоловічої і жіночої статі оцінюють зовсім по-різному
Вона любить дружити з мужчинами. Вона товариська і приваблива, весела і симпатична, і нема нічого дивного в тому, що мужчини також йдуть на контакт з нею. Здавалося б, що в цьому поганого? Та нічого. Ось тільки дуже часто трапляється, що це тільки вона сприймає стосунки з мужчиною як дружбу — чисту і не затьмарену ніякими “статевими” ускладненнями. А мужчини раптом починають вимагати... більшого. У відповідь на її пояснення, що вона “не думала ні про що таке” і “хоче просто дружити”, в кращому випадку нахмуряться, а в гіршому — обуряться: як це — “не думала?”! І в більшості випадків зникають з її життя. Вона ж, висловивши незадоволення з приводу хтивої чоловічої натури, відправляється на пошуки нового друга. І все повторюється. При цьому панянка перебуває у святій упевненості, що вона зовсім не давала приводу думати, що “може бути по-іншому”.
Як же називається така поведінка? Вона, напевне, здивується, що це “динамо”. У свій час геніальний психолог Ерік Берн описав гру “Динамо” в книзі “Ігри, в які грають люди”. Дехто думає, що дівчина-динамо прагне “розкрутити” мужчину на театри, ресторани, подарунки... Насправді смисл гри зовсім в іншому.
Для чого їй це потрібно? Причин багато, і вони навіть можуть здаватись діаметрально протилежними. Але всі вони переплелись в один клубок.
Причина перша — жадоба уваги. Психологи стверджують, що це одна з “базових” людських потреб. До того ж секс не є метою стосунків. Головне — зацікавити.
Причина друга — бажання ігнорувати. Ігноруючи мужчину, панянка відчуває себе жінкою, яка визначає чиюсь долю. Що не кажіть, приємне почуття.
Причина третя — прагнення довести якусь настанову. До того ж настанова ця звучить, як правило, досить просто: “Всі мужики — негідники, і всім їм потрібне тільки одне”. Для чого це доводити? По-перше, цю настанову ще в ранньому дитинстві могла закласти мати, і дівчина інколи не усвідомлює, що є “носієм традиції”. По-друге, вона дає поживу для обговорень з подругами. Не буде доказів — не буде що обговорювати. Буває, звичайно, що жінка буквально з першого погляду визначає, що це — саме той мужчина, який їй потрібний (чи “саме не той”). Але найчастіше їй потрібний час, щоб “поставити діагноз”. І починається гра: “поки що ні, але, можливо, незабаром...”. І якщо мужчина починає вимагати “продовження банкету” до того, як наступає це “незабаром”, вона цілком може спасувати.
Можна, звичайно, не занурюючись в глибини самоаналізу, заявити: “Я нікого не провокую, поводжу себе скромно, а якщо мужчини цього не розуміють, то це їх проблеми, я мінятись не збираюсь!”. А можна спробувати зрозуміти, де і в чому “перегнуто палку”. В кожній жінці є внутрішній датчик, який безпомилково оцінює ставлення до неї мужчини. Заяви типу “Але ж він мене зовсім не цікавить як партнер!” — не цілком чесні. З нецікавими мужчинами не грають. Ні в що. Для того, щоб все було “за правилами”, достатньо навчитися бути чесною з собою. Тоді і з іншими буде все ясно і визначено.