З вуст простої селянки, яка прожила довге і щасливе подружнє життя, чуємо: “Тепер молоді мужчини більше люблять горілку, аніж жінок”...
На черговому засіданні прес-клубу реформ відбулася презентація документального фільму «Чоловіча розмова» Віктор Варницький — автор сценарію фільму, створеного Українським освітнім центром реформ і благодійним фондом “Здоров’я жінки і планування сім’ї” за підтримки Канадсько-українського гендерного фонду та Посольства Канади в Україні, перед приїздом до Луцька побував уже в багатьох інших областях. Цей тур — спроба привернути увагу громадськості до дуже важливої і болючої теми здоров’я чоловіків в Україні, пошук відповіді на запитання про те, як зупинити згасання нації, яка щороку недораховується понад 300 тисяч осіб. Столичний гість із задоволенням відзначив інтерес волинських журналістів до цієї проблеми, адже у засіданні взяли участь представники більшості засобів масової інформації області та всеукраїнських видань. Охоче відгукнувся на запрошення і керівник “Служби чоловічого здоров’я” у Луцьку, лікар-андролог, кандидат медичних наук, доцент Волинського держуніверситету Володимир Гринчук, який, власне, започаткував андрологію на Волині. А от керівництво обласного управління охорони здоров’я, як не дивно, на “Чоловічу розмову” не прийшло, проігнорувавши можливість публічно обговорити і проаналізувати ситуацію. Тим часом цифри і факти, оприлюднені у фільмі, приголомшують. Показник смертності українських чоловіків — потенційних батьків — є одним з найвищих у Європі. Щороку до десяти тисяч мужчин у розквіті сил гине у дорожньо-транспортних пригодах, приблизно стільки ж помирає від алкогольних отруєнь, понад 80 відсотків самогубців — чоловіки. Зважте на чи не найвищі у світі темпи зростання захворюваності на ВІЛ-СНІД, туберкульоз, додайте жертв інфарктів та інсультів... У підсумку виходить, що кожного року Україна втрачає 80 тисяч чоловіків працездатного віку. До того ж наші співвітчизники живуть на дванадцять років менше, аніж чоловіки в західноєвропейських країнах, середня тривалість їхнього життя — всього 62 роки. З вуст простої селянки, яка прожила довге і щасливе подружнє життя, чуємо у фільмі сумний діагноз: “Тепер молоді мужчини більше люблять горілку, аніж жінок”. Справді, статистика стверджує, що третина українських чоловіків – неодружені або розлучені, стільки ж — не можуть залишити по собі нащадків. Майже кожний п’ятий хворів на недуги, що передаються статевим шляхом, чверть мали по десять і більше статевих партнерів, кожен десятий звертався до лікарів з приводу безпліддя. Хоча хлопчиків у нас народжується більше, ніж дівчаток, після тридцяти років більшає жінок, приречених на самотність, а у 60-річному віці на тисячу українок припадає всього 560 чоловіків. Фахівці прогнозують, що сорок відсотків сьогоднішніх 16-річних юнаків (якщо суспільство не змінить ставлення до цієї проблеми) не доживуть до пенсійного віку. Не випадково народився невеселий жарт про те, що чоловіків скоро прийдеться заносити до Червоної книги, аби не довелося в майбутньому їх імпортувати. Стурбовані станом здоров’я сильної статі відомі фахівці столичних клінік, науковці, медики-практики. Військові чиновники теж б’ють на сполох: нікому скоро буде служити, “чорнобильський” призов — це юнаки з букетом захворювань, згубними звичками, а то й із наркотичною залежністю. Масштаби біди відомі, судячи з фільму, і голові Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Миколі Поліщуку, і різного рангу високопосадовцям. Однак більшість з них лише констатує прикрі статистичні дані, але, на жаль, нічого не каже про те, що робиться для виправлення ситуації. Нема в Україні державних профілактичних програм, даються взнаки соціальні негаразди, поширення масового алкоголізму, відсутність “моди” на здоровий спосіб життя, брак інформації з проблем статевого та репродуктивного здоров’я. Санітарно-просвітницьку роботу ефективно може проводити тільки той лікар, який зацікавлений у здорових людях, сьогодні ж медичні працівники, навпаки, зацікавлені у хворих,— така думка звучить у фільмі. Лише окремі ентузіасти-медики спростовують її своїм прикладом. До таких належить і Володимир Олександрович Гринчук, піонер андрології на Волині, який дуже активно співробітничає із засобами масової інформації, поширюючи знання про профілактику та лікування чоловічих хвороб. Цікавим був і його коментар після перегляду “Чоловічої розмови”: — Фільм порушує надзвичайно актуальну тему. Можна говорити про різні причини сьогоднішніх порушень здоров’я і самопочуття нації, зокрема чоловічих недуг. Але зупинюсь на медичному аспекті проблеми. Дуже часто хвороби чоловіків беруться лікувати не фахівці. Люди шукають порятунку у різного роду цілителів, звертаються у приватні лікувально-діагностичні центри, платять чималі гроші, але не одержують допомоги. Ось і нещодавно у моїй практиці був випадок, коли звернулася подружня пара з приводу безплідності. Чоловік був упевнений, що з ним усе гаразд, бо він півроку лікувався в екстрасенса. Як з’ясувалося, ніхто хворого навіть не роздягав. Ми ж, обстеживши його, виявили вроджені вади дітородних органів, які треба було виправляти ще у дитячому віці. На жаль, досі не всі знають, хто такий лікар-андролог. Андрологія — це спеціалізована урологічна допомога. Як жінки обстежуються в гінекологів, так і чоловіки повинні при будь-яких сумнівах чи порушеннях з боку статевої сфери звертатися до андрологів. П’ять років тому, готуючи монографію, я обстежив хлопчиків восьми луцьких шкіл. Виявив, що майже чотирнадцять відсотків з них мали ті чи інші патології дітородних органів. Ще у пологовому будинку педіатрам треба звертати увагу на “чоловіче достоїнство” новонароджених, наголошувати матерям, що для хлопчиків дуже важливим є вигодовування грудним молоком. Обов’язковим має бути регулярне обстеження хлопчиків дошкільного віку. — Володимире Олександровичу, відомо, що фахівців-андрологів у нас одиниці. Як бути, скажімо, жителям віддалених районів? — У райлікарнях проблемами чоловічого здоров’я займаються урологи. Якщо в них виникають сумніви, потреба уточнити діагноз, вони мають змогу направити хворого у наш центр, де є можливість зробити аналізи у спеціалізованій лабораторії. Двічі на рік у Київському інституті андрології і урології проходять курси з підвищення кваліфікації лікарів, наші урологи можуть свої знання постійно поповнювати. Тепер така можливість є, хоча до 1992 року в Україні взагалі не було такої галузі, як андрологія. Я, наприклад, стажувався, вступивши до аспірантури, у Санкт-Петербурзі. Думаю, причина чоловічих бід не тільки у тому, що мало андрологів, а й у байдужості людей до власного здоров’я, здоров’я своїх дітей. — У фільмі йшлося про те, що в Україні багато чоловіків страждає від безпліддя. Яка ситуація на Волині? — У нас приблизно такі ж показники, як в цілому по Україні. Наприклад, за останні п’ять років у нашому центрі було обстежено понад 800 чоловік з приводу безпліддя у шлюбі, з них у 42,5 відсотка було виявлено патології дітородних органів. Нерідко стикаємося з фактом безвідповідальності деяких гінекологів, які заочно, “за компанію” з дружиною призначають лікування чоловікам у випадку інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом. Має стати правилом, що у таких випадках чоловіка теж слід обстежувати, контролювати ефективність лікування. Треба підвищувати рівень сексуальної культури молоді, дбати про це з раннього віку, починаючи з сім’ї,— наголосив Володимир Гринчук. Відповів на запитання журналістів і Віктор Варницький, пообіцявши, що у фільму “Чоловіча розмова” буде продовження. Галина СВІТЛІКОВСЬКА.
