ВАЖКИЙ ХРЕСТ

Село Бузаки. Сходжу з автобуса на зупинці. Глибоко втягую в себе чисте повітря, з терпкою насолодою відчуваючи вранішні запахи трав та води. Стою на мосту, річка Турія струмує під товстим шаром туману, що клубочиться і скидається на дим. На пагорбі височить, освітлена сонцем, відбудована церква. Я милуюся її красою. Але ще й досі є тут залишки обгорілих дерев, що нагадують про ту сумну історію, почуту від старих людей.
...Марії снився сон, що відчиняються двері і в’їжджає в хату дід на коні. Під’їжджає до її ліжка і говорить: «Маріє, скажи своєму чоловікові, Миколі, щоб не сипав мені у вічі попелу, бо буде йому смерть! Хай він цього не робить». Вона прокинулась і розповіла чоловікові, що їй снилося, і щоб він нічого не палив.
Микола посміявся:
— Щось тобі, жінко, кожного разу дурниці сняться.
— Ну чого ти, Миколо, смієшся? Чого зловтішаєшся з моїх снів?
Коли він пішов на роботу, жінка побігла мерщій до своєї матері і повідала їй про сон. Мати глянула на дочку, примруживши очі, потім перехрестилась і каже: «Це, мабуть, попередження від предків, бо твій чоловік, я чула, та ще дехто з партійних активістів вночі потай на храмі хрести ламав, ікони зривав, а потім підпалив нашу Бузаківську церкву”.
Коли почула цю страшну новину, стало дуже гірко і кривдно. Прийде ось Микола з роботи, то вона змусить його розповісти, нехай покається в скоєному.
Чекала його, виходила на подвір’я до хвіртки, але чоловіка все не було. Вже й за північ пішло...
А ранком його привезли на возі мертвого: впала на голову колода в лісі. Важкий хрест взяв він на себе. Поховала чоловіка зі священиком, хоча друзі (атеїсти) через це навіть не прийшли на похорон.
Минуло кілька років і всі ті, хто тоді разом з Миколою був причетний до знищення Бузаківської церкви, померли з різних причин ще молодими...
Світлана НИВЧИК.
Камінь-Каширський район.