Луцький центральний парк культури і відпочинку імені Лесі Українки — єдиний в Україні — в оренді...
Луцький центральний парк культури і відпочинку імені Лесі Українки — єдиний в Україні — в оренді. Про переваги нової форми господарювання і проблеми парку йшла мова на спільному засіданні прес-клубу Луцького міськвиконкому та Луцького прес-клубу реформ. Місцем збору журналістів було призначено атракціон “Веселі гірки” — улюблену карусель луцької дітвори і чи не найбільший головний біль директора парку культури і відпочинку імені Лесі Українки Віталія Цапюка. Кілька кругів “з вітерцем” — задоволення, приперчене острахом: як-не-як, техніка 1978 року випуску. Щоправда, є тут і старіші атракціони, яким уже за сорок. На так зване “чортове колесо” ніхто не ризикнув сісти — громіздке скрипуче залізяччя відлякує здалеку. Чому ж у парку каруселі — не зовсім веселі? Перехід на колективну форму господарювання, яку тут практикують з 1999 року, був вигідним і для працівників парку, і для міста. Цілісний майновий комплекс на площі 60 гектарів колектив узяв в оренду. До того парк був у комунальній власності, дотувався з бюджету і належав до збиткових об’єктів. Третина атракціонів не працювала. Грошей катастрофічно бракувало. Віталій Цапюк, який і тоді був директором, першим в Україні ризикнув відійти від традиційних для паркового господарства методів роботи. Згідно з договором оренди, колектив узяв на себе і обов’язки комунальників: прибирання території, вивіз сміття, очистку каналів, догляд за зеленими насадженнями. Оплата всіх комунальних платежів — теж клопіт адміністрації. Вже у перший рік оренди парк вийшов на прибуток, хоч і мінімальний — та все ж цінний тим, що додав людям впевненості. До того ж нова форма господарювання забезпечувала щороку економію майже 400 тисяч гривень бюджетних коштів. Звичайно, і сьогодні парк не у всьому виправдовує сподівання лучан, які хочуть бачити його впорядкованішим, чистішим, сучаснішим. Тому й запитання журналістів були часом не зовсім приємними для директора Віталія Цапюка. — Далі за зоокуточком парк перетворюється в дикі нетрі. Дерев там вирізали стільки, що навіть якщо на дрова їх продати — можна заробити на новий атракціон. А ви скаржитесь на брак коштів? — Відразу хочу внести ясність: територія парку імені Лесі Українки, яким я керую, займає площу від Центрального ринку — до зоокуточка. Тому на тій частині, про яку йде мова, — інший господар і запитання треба адресувати міському управлінню житлово-комунального господарства. У нас теж було зрізано чимало старих тополь, з цього, власне, й почалась реконструкція парку. Це — вимушений і виправданий захід, оскільки піввікові трухляві дерева створювали небезпеку. На місці кожного зрізаного дерева висаджено по два нових. Незважаючи на різні думки щодо того, чи потрібно садити тополі, які багато хто не любить через їх пух, ми без тополь обійтись не можемо. Для болотистої місцевості — це єдиний порятунок, адже тополі “викачують” воду з грунту. — Чи є у вашому колективі борги по зарплаті? — Ні. Ми не маємо боргів ні у сплаті комунальних платежів, ні по зарплаті. Працюємо з прибутком. Люди розуміють, що їхнє фінансове благополуччя залежить від внеску кожного. У вихідні, святкові дні працюємо з великим навантаженням, але ніхто не каже, що в нього робочий день завершився. — Навіть сьогодні, йдучи на зустріч з вами, ми бачили у канавах сміття, та й пляж не зовсім благоустроєний. — У штаті всього 35 працівників. Зранку люди пішли на косовицю, тому й не змогли прибрати всю територію. Ну, а пляж нам “дали в нагрузку”, ми прибираємо його, а от встановлювати ті чи інші споруди на ньому має міське управління житлово-комунального господарства. — Ви надаєте місця для торгівлі в парку підприємцям. Очевидно, це теж дає змогу заробити, адже у вихідні тут димова завіса від “шашличних точок”. — Хтось нарікає на те, що в парку продають шашлики, а комусь це подобається. Усім догодити тяжко. Але потрібно, щоб відпочиваючі могли купити собі їжу, напої, тому й надаємо місця для торгівлі. Плату за це беремо помірну, забезпечуємо торговців електроенергією, прибираємо після них. Залишається парку з того, що вони нам платять, всього 20 відсотків. — Ви сказали, що за чотири роки, відколи парк в оренді, зекономлено понад мільйон гривень бюджетних коштів. Чому ж місто не поверне хоча б частину цієї суми на оновлення атракціонів? — Така домовленість є. Атракціони востаннє оновлювались у 1985 році. Більшість з них уже віджили своє. Доводиться затрачати чимало зусиль і коштів на їх ремонт, на те, щоб вони відповідали вимогам безпеки. До слова, готовність техніки перевіряє спеціальна комісія з Києва, вимоги дуже строгі. Дещо з обладнання ми вже поновили самотужки. Але для оновлення всього комплексу атракціонів необхідно майже п’ять мільйонів гривень. Така сума є непосильною і для міського бюджету. Тому вирішено проводити поетапну заміну атракціонів на умовах спільного фінансування. Нещодавно я зустрічався з цього приводу з міським головою Луцька, йшла мова про виділення з бюджету 200 тисяч гривень на придбання нового сучасного атракціону “Вальс”. Сподіваюсь, що за п’ять років, при допомозі міської влади, застаріле обладнання вдасться замінити. Репортаж із засідання прес-клубу вела Галина СВІТЛІКОВСЬКА. Фото Леоніда МАКСИМОВА.
