«Агрохолдингам село «по барабану»

Юрій Горбенко, директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації:

— Можна впевнено казати, що великі господарства утвердилися, а малі тільки набирають обертів. Європа зробила на них ставку. Якщо врахувати, що наша державна політика в тому, щоб їх підтримувати, то я вважаю, що найближчі кілька років малі форми господарювання розвиватимуться. Холдинги, які мають по кілька сотень тисяч гектарів, — не найкращий варіант. Та на Волині таких і нема. Є класичні господарства, що обробляють по 3—10 тисяч гектарів. При цьому частина з них вкладає й у тваринництво.

Крім того, розвиватиметься інфраструктура. Наразі елеватори забезпечують потреби у зберіганні зерна, яке вирощують на Волині. А от для овочів ще нема мережі сховищ та підприємств переробки. Це здорожчить продукцію, і перекупники не забиратимуть її за безцінь.

У молочному тваринництві йтиме до підвищення якості молока. У сусідній Польщі воно майже все — екстра–класу. Тому і в нас виробники, які захочуть залишитися на ринку, змушені будуть поліпшувати якість продукції. Йдеться не лише про великі господарства, а й про малі. Наприклад, фермерське господарство Гринюка в Рожищенському районі встановлюватиме молокопровід на 20 корів. На його прикладі показуватимемо, як це можна робити. Розвиватиметься кооперація. І завдяки європейським проектам, і підтримці з обласного бюджету.

Щодо окремих культур, то зернова група залишиться, соя. Треба збільшити посіви жита. Набиратиме ще більших обертів садівництво та ягідництво.

Агрохолдинги не створюють робочих місць. Їм не потрібна соціальна структура.

Андрій Турак, керівник ПОСП імені Тараса Шевченка Горохівського району:

— Передбачити все складно. Можна сказати, що після того, як у 1995 році розвалили колгоспи, суттєвих змін не буде. Створені великотоварні господарства не пропадуть, хоч як би важко не було. Так само й фермери. Хіба що хтось збанкрутує, бо це ринок. Земля майже розібрана. Її вже ніхто не віддасть, бо понесені колосальні витрати на інфраструктуру. Тому найближчим часом якихось кардинальних змін у галузі не прогнозую.

Ніхто не наважиться руйнувати те, що є. Але чи ефективна ця система для села? Ні. Для бізнесу — вигідна. Та їм не потрібна соціальна структура. Агрохолдинги не створюють робочих місць. Це проблема, але не думаю, що щось зміниться. Хоча на Волині ще більш–менш благополучно, бо чимало господарств мають тваринництво, є робочі місця, сплачують податки.

Василь Музичук, заступник директора групи компаній ТМ «ВІЛІЯ»:

— Нині говоримо про те, що виросла плеяда людей, які працюють на землі, і вони вирішують, який напрямок в аграрному бізнесі для них найпривабливіший. Загальну картину намалювати важко. Поліські райони, де піщані ґрунти, працюватимуть з озимими, а решта регіонів в своїй сівозміні можуть використовувати ярі культури: кукурудзу, ячмінь, сою. Хоча остання починає здавати позиції пріорітетної культури, бо через минулорічні засуху та ранню зиму не вдалося зібрати доброго врожаю.