I У НЕБI Є КОРДОН... - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.32 € 32.11

I У НЕБI Є КОРДОН...

Підрозділ військ протиповітряної оборони, яким командує підполковник Володимир Хоменко, розташований на мальовничій окраїні волинського лісу...

Підрозділ військ протиповітряної оборони, яким командує підполковник Володимир Хоменко, розташований на мальовничій окраїні волинського лісу — чудовий краєвид, казарма, машини й антени посеред лісової галявини, де повітря напоєне п’янким запахом хвої, молодої трави і беріз. Однак настрій у командира частини швидше тривожно-заклопотаний.
— Частина наша ще молода, — каже Володимир Вікторович, — створена в 1996 році, а в травні наступного 1997 року ми заступили на бойове чергування по охороні повітряних рубежів України. З того часу постійно на бойовому чергуванні. Людей не вистачає. Є такий армійський вислів — «через день на ремень». То у нас, можна сказати, це й частіше виходить. Чергують і по шість годин, шість відпочивають і знову на чергування.

Чергують тут на землі й під землею. Щоправда порушення повітряного кордону за цей час було один-єдиний раз, зовсім недавно. Молодий поляк разом зі своєю дівчиною на літаку-планері перелетів через Західний Буг і після відповідних сигналів приземлився вже на українській території. Коли йому дама серця сказала, що вони, здається, в Україні — не повірив.
— Що для вас головне у теперішній службі? — питаю підполковника Хоменка й отримую несподівану відповідь:
— Мені головне, щоб солдати були здорові, бо зараз таких важко знайти. І щоб середня освіта була. А то, як не прикро, все менше таких приходить служити. І щоб мову знав. Бажано свою, рідну, а ще ліпше — польську і англійську. Правда, тут виручають контрактники. А ще хочу вам сказати: найдисциплінованіші солдати й сержанти — жінки. І серед операторів, і серед телеграфістів, де зростає кількість контрактників.
За плечима командира частини — Орджонікідзевське військове училище і тридцять років армійської служби, і все у військах протиповітряної оборони. З них понад десять років на Далекому Сході, з 1988 року — на Волині. Старша донька Оксана в цій же частині служить прапорщиком і зять Сергій Шикін — теж прапорщик. Ось така військова династія. Півслужби — в тайзі, півслужби — на Поліссі, так і все життя пройшло, — з особливою інтонацією каже командир, і чи то з гордістю, чи з жалем.
З гордістю називає імена кращих офіцерів і контрактників — майорів Віктора Ігнатенка, Володимира Ковтуна, старшого лейтенанта Андрія Наумова, старших прапорщиків Володимира Бондарука і Андрія Горбача, сержантів Ніни Горбач і Ніни Москвич, старших солдатів Ірину Саганюк і Наталію Цицюк та інших. Як безсумнівне досягнення відзначає те, що в частині нема «дідівщини» і нема проблем з харчуванням.
Нинішньою весною прийняли нове поповнення строковиків, як для цієї невеличкої частини рекордну кількість — рівно два десятки. Цими днями вони після курсу молодого бійця прийняли присягу на вірність України і вперше в житті вимовили вже як повноправні вояки: «Служу українському народові!» До речі, всі двадцятеро — з Волині. На урочистій церемонії їх вітали із знаменною подією в житті командир частини, сержант Ніна Москвич, син якої Андрій теж тут служитиме, батько солдата Михайло Прадшук, настоятель місцевого храму з села Жовтневе отець Володимир, який відправив службу Божу і ще окропив новобранців та їх рідних свяченою водою, і автор цих рядків, який раптом усвідомив, що якраз минуло рівно 35 років, як він колись одягнув військову форму.
У частині щойно завершилися чергові навчання, які проводив заступник командира полку, до якого належить частина, аж із південного Миколаєва. Оцінку по охороні українського неба виставив дуже високу, що вельми доречно напередодні Дня військ протиповітряної оборони. Тепер війська ППО об’єднуються з військово-повітряними силами. І ще про одне говорили з гіркотою — майже повну байдужість до єдиної в районі військової частини з боку Володимир-Волинської райдержадміністрації. А кому ж дбати про українську армію, як не українській владі?
Володимир ЛИС.