ЛУЧАНИ СТАЮТЬ ЗЕМЛЕВЛАСНИКАМИ

Луцьк одним з перших в Україні дав можливість жителям багатоповерхівок стати співвласниками прибудинкових територій. Про практику цієї роботи йшла мова на засіданні прес-клубу реформ.
Мешканцям багатоквартирних будинків у наших містах знайома така картина: брудні під’їзди з обдряпаними стінами, занехаяні подвір’я. І хоч у власній квартирі — євроремонт, гостей у такий дім запрошують, червоніючи.
Втім, у Луцьку є й інші приклади. Будинки, жителі яких створили об’єднання співвласників і стали господарями будівлі, прибудинкової території, не соромно показувати будь-кому. Тут доглянуті квітники й газони, гарні дитячі майданчики, чисто, затишно. Приватизувавши закріплену за будинком землю, об’єднання співвласників може уже самостійно вирішувати, чи пускати у двір підприємця з “пивною” палаткою, яку орендну плату брати? Одне слово, було подвір’я нічиє, а стало — наше.
Стати господарями прибудинкових територій, тобто міськими землевласниками, у Луцьку простіше й доступніше, ніж в інших містах, оскільки наш обласний центр одним з найперших в Україні почав проводити розподіл і закріплення землі за багатоквартирними будинками. Розповідають, що навіть з Держжитлокомунгоспу приїжджали до Луцька вивчати досвід.
— Створено електронну карту міста. Кожен бажаючий може роздивитися план будь-якої території (в масштабі 1:500) в Інтернеті. Луцьк — єдине місто в Україні, де така інформація у вільному доступі. У нас всю землю обліковано. Площа під будинками разом з прибудинковими територіями становить майже 500 гектарів. З них 180 гектарів, тобто 37 відсотків, уже закріплено за будинками, — поінформував журналістів заступник міського голови Луцька Леонід Кирильчук.
Він наголосив, що приватизація прибудинкових територій проводиться тільки на юридичних осіб, а не на окремих власників квартир. Тобто земельна ділянка довкола будинку може бути лише у спільному користуванні. А об’єднань співвласників поки що є небагато, процес їх створення йде повільно. Люди вагаються, не готові брати на себе відповідальність, звикли покладатися на ЖЕК, на когось зі сторони, хто б дбав про благоустрій, порядок у будинку, в дворі.
Дехто, можливо, побоюється, що, ставши співвласником прибудинкової території, доведеться платити земельний податок. Хоча, як з’ясувалося, земельний податок ми, лучани, уже платимо.
— Оподаткування землі під багатоквартирними будинками у Луцьку вже запроваджено. Середній показник — три копійки за квадратний метр загальної площі помешкання. Цей податок є диференційованим, його розмір залежить від місця розташування будинку, багатьох інших факторів. До речі, механізм оподаткування землі розроблено і запроваджено теж вперше в Україні, — розповідав Леонід Кирильчук.
Чимало запитань виникло в журналістів і до заступника начальника обласного управління житлово-комунального господарства Мелентія Дужика, начальника управління земельних ресурсів Луцького міськвиконкому Віктора Довгополюка, які теж брали участь у засіданні.
— Що належить до прибудинкової території? Чи в інших містах області щось зроблено у цій сфері?
М. Дужик: — Прибудинкова територія — це земельна ділянка, відведена для обслуговування житлового будинку і пов’язаних з ним господарських та технічних будівель. Площу її та межі має бути визначено у містобудівній документації. До складу прибудинкової території входять: територія під житловим будинком, проїзди та тротуари, ігрові та спортивні майданчики, майданчики для господарських потреб, для тимчасової стоянки автомобілів. У березні цього року Держжитлокомунгосп проводив нараду, в якій брав участь прем’єр-міністр Янукович. Він доручив зібрати й узагальнити пропозиції змін і доповнень до Закону України про об’єднання співвласників, оскільки досі у ньому чітко не виписано статус прибудинкових територій. Передача їх у користування чи у власність об’єднанням співвласників здійснюється за зверненням до органів місцевого самоврядування. У Луцьку ця робота ведеться активніше, ніж в інших містах області. Подібні питання не можна вирішувати за вказівкою, під тиском, люди повинні усвідомити, що самі мають бути господарями у своїх будинках, дворах.
— Часто у будинках є вбудовані магазини, бари, аптеки. Чи не трапиться так, що їх власники приберуть до рук прибудинкову територію?
В. Довгополюк: — Власники вбудованих об’єктів на рівних правах з жителями цього будинку братимуть участь у приватизації прибудинкової території. Але інтереси жителів-співвласників будинку від цього не постраждають.
— Чи складна процедура приватизації прибудинкових територій?
В. Довгополюк: — Для того, щоб отримати земельну ділянку в безоплатну приватну власність, будинковий комітет повинен подати в управління земельних ресурсів заяву, статут об’єднання, свідоцтво про державну реєстрацію, технічний паспорт будинку із схемою прибудинкових територій. Питання виноситься на розгляд сесії. Після цього, якщо сесія дасть дозвіл, виготовляється державний акт на право власності на землю.
— Чи має право міська влада розміщати якісь об’єкти на приватизованій прибудинковій території без згоди її власників?
Л. Кирильчук: — Міська влада мусить погодити це з об’єднанням співвласників. Бувають ситуації, коли може виникнути необхідність щось добудувати на прибудинковій території для соціальних потреб міста.
— Ми сплачуємо земельний податок, платимо за утримання будинків, але, окрім вивезення сміття, у наших дворах нічого не робиться.
Л. Кирильчук: — Земельний податок не використовується на облаштування подвір’я. На ці потреби йде частка нашої так званої квартплати. Окрім вивезення сміття, потрібно ще утримувати двірників, робити ремонт інженерних мереж, обслуговувати ліфти, прибирати у під’їздах і т.д.
— Для того, щоб хтось з мешканців будинку взяв на себе роль лідера, організував інших, створив об’єднання співвласників, потрібно знайти таких людей і навчити їх.
М. Дужик: — Над цим ми вже працюємо. За допомогою центрів зайнятості будемо організовувати навчання майбутніх голів об’єднань співвласників. Більше уваги цій проблемі на місцях мають приділяти й органи місцевого самоврядування.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА.