НІМЕЦЬКИЙ ЦУКОР ВИРОБЛЯТИМУТЬ У ЛУЦЬКУ

Його технологію допоможуть освоїти спеціалісти фірми “Пфейфер і Ланген”
Цього вівторка в роті кореспондента “Волині” стало солодко. І не де-небудь, а в робочому кабінеті голови обласної ради Василя Дмитрука. Грудочка, схожа на гранчасту карамельку зеленкуватого кольору, розтавала на язиці і приємно та солодкувато лоскотала піднебіння. Але це була не цукерка, а звичайний цукор. Точніше, незвичайний, адже ми звикли до того, що цукор — це дрібна маса солодкого білого піску або ж напівзабуті тепер кубики рафінаду.
Цей незвичайний цукор привезли до Луцька і продемонстрували разом з каталогами і барвистим буклетом, який так і називається “Світ цукру”, під час зустрічі з головою обласної ради Василю Павловичу та присутнім журналістам цукровари з німецької фірми “Пфейфер і Ланген” — перший заступник генерального директора фірми з питань виробництва промислової продукції Рольф-Дітер Гофман і шеф відділу проектування та наукових досліджень і нових винаходів фірми доктор Мартін Брунс, а також директор представництва фірми в Польщі Веслав Матящук. Гості ознайомили з історією свого одного з найпотужніших німецьких підприємств з виробництва цукру. Історія фірми “Пфейфер і Ланген” бере початок із далекого вже 1870 року. За ці понад 130 років на початку скромна цукроварня виросла в одного з провідних європейських виробників солодкої продукції. Фірмі належать п’ять цукроварень в самій Німеччині, шість заводів у Польщі, один в Румунії, а також підприємства у Франції та Італії, в тому числі фабрика з виробництва сиропу та фабрика, яка виробляє глюкозу з пшениці.
Окрім, власне, цукру фірма виготовляє чимало інших видів улюблених багатьма солодощів. Та й сам цукор для німців, як виявилося, — це зовсім не те, що цукор для нас. Гості розповіли, а потім і продемонстрували різноманітні види німецького, а тепер і польського цукру — коричневого, голубуватого, зеленкуватого кольорів, різних за формою і складом самого цукру. До того ж фірма випускає окремо цукор, призначений для виготовлення різноманітних желе, мармеладу, тортів, солодких паличок і т.д. Для кожного з цих солодощів виготовляється окремий вид цукру, що, як було відзначено під час зустрічі, для українських цукровиробників поки що є просто фантастикою. Правда, зараз особливих видів цукрів виготовляється лише порівняно невелика кількість, але їх відсоток неухильно зростає. Серед іншого німецькі гості подарували Василю Дмитруку навіть коробку, в якій знаходиться упаковка з чаєм, а поруч упаковка з цукром, призначеним для цього чаю. Такий рівень виробництва досягнуто завдяки впровадженню надсучасних технологій.
Голова обласної ради у свою чергу розповів, що в нашій області, чи не єдиній в Україні, вдалося зберегти і розпочати переобладнання всіх чотирьох цукрових заводів. Нині область дає дев’ять відсотків виробництва цукру в державі. Ми всіляко вітаємо прихід до нас іноземних інвесторів, впровадження нових технологічних ліній і досягнень наукового прогресу у виробництво, в тому числі і на підприємствах, які виробляють цукор. Отож, обласна влада і обласна рада, зокрема, всіляко підтримуватимуть співпрацю волинських і німецьких цукровиробників. Радує те, констатував Василь Павлович, що в даному випадку від перших контактів волинських і німецько-польських цукровиробників минуло менше, ніж півроку, і ось уже справа співпраці переводиться у практичну площину.
Як заявили голова правління ВАТ “Гнідавський цукровий завод” Сергій Бондарук і голова спостережної ради підприємства Ярослав Галькевич, наші цукровиробники планують також вже найближчим часом розпочати виробництво різноманітних, насамперед — желейних цукрів. Йдеться не про завезення на Волинь німецького чи польського цукру, а про освоєння виробництва незвичайної поки що продукції із місцевої цукросировини. Це буде нова, смачна і екологічно чиста продукція. Німецькі колеги лише допомагатимуть у придбанні і освоєнні нових сучасних технологій. Щоправда, технологічна лінія, яка дасть змогу налагодити виробництво принципово нового цукру, коштує немало — 15 мільйонів євро.
У свою чергу пани Гофман і Брунс підкреслювали, що вони не прагнуть до купівлі підприємства чи експансії на український ринок. “Ми шукаємо партнерів, а не нові фабрики”, — наголосив Рольф-Дітер Гофман. Йдеться хіба що про створення спільного українсько-німецького акційного товариства, перші кроки до існування якого було зроблено вже під час цього візиту.
Того ж дня Василь Дмитрук і гості з Німеччини побували на ВАТ “Гнідавський цукровий завод”, де оглянули виробництво, спілкувалися з працівниками, обговорили практичні питання подальшої співпраці і технічного переоснащення підприємства.
Володимир ЛИС.