Хай сниться планеті надія — голубкою миру
То трішки перефразований рядок із вірша, вміщеного в антології європейської поезії «Зеленіє дерево миру», де є і твори чотирьох українських поетес: Любові Бенедишин з Сокаля, Оксани Лозової зі Львова та двох волинянок – Світлани Костюк із Нововолинська, Валентини Штинько з Луцька
Микола ЯРМОЛЮК,
радник Посольства України у Республіці Польща
Антологія видана наприкінці 2016 року у Любуському воєводстві на заході Польщі. Цієї надзвичайно цікавої й важливої книжки не було б, якби не щедрість органів місцевого самоврядування Любуського воєводства – з міст Сулехів і Зелена Гора. До видання також долучилися викладачі Зеленогірського університету та приватні меценати, а також Посольство України в Республіці Польща та Почесне консульство України в Зеленій Горі.
Укладачі цього томика поезії, де кожна сторінка — то щира молитва за мир і спокій на планеті — Александра Солтисяк і Конрад Сутарський, запросили до участі 60 поетів із Бельгії, Франції, Італії, Македонії, Болгарії, Сербії, Чорногорії, Словаччини, України, Польщі – всього з 23 країн.
Укладачі цього томика поезії, де кожна сторінка — то щира молитва за мир і спокій на планеті — Александра Солтисяк і Конрад Сутарський, запросили до участі 60 поетів із Бельгії, Франції, Італії, Македонії, Болгарії, Сербії, Чорногорії, Словаччини, України, Польщі – всього з 23 країн. Ця оригінальна культурна мозаїка європейських творців, які репрезентують різні поетичні школи, напрямки, майстерність і життєвий досвід, об’єднана спільною ідеєю загальнолюдського примирення.
Кожен автор представлений одним віршем мовою оригіналу та в перекладі польською й англійською мовами. Українських поетес польською переклали професор-україніст Василь Назарук з Варшави та викладачка української мови з Зеленої Гори Стефанія Яворницька. Вірш Валентини Штинько-Хмельовської англійською мовою переклав поет Юрій Романчук із Києва.
Поетичне розмаїття авторів різних генерацій і культурних традицій пронизане власним баченням передачі картини світу, намаганням підкреслити якийсь її фрагмент, винести на перший план особливі, особистісні риси і враження.
У творах авторів Балканського півострова — відлуння недавніх воєнних конфліктів, досвід, набутий у той грізний час. Українські ж авторки зосереджують своє поетичне слово довкола війни, яка триває на сході України. Оксана Лозова пише про те, що «посмутніли домівки наші,/ бо пішли на війну найкращі». Світлана Костюк метафорично оплакує полеглих: «… і плачуть янголята безборонні/ хоч сліз нема/ і слів/ уже/ нема … » Любов Бенедишин вірить, що планеті насниться надія як голубка миру і її пір’їну «впіймає в долоню Господь». Але у кожному вірші відчувається велика віра у перемогу,в торжество добра і людяності.
Поети не мовчать. Їхні душі — надчутливі радари, їх слова знаходять відгук у кожному серці, вони будять свідомість світу. Це прекрасно доводить поетична антологія «Зеленіє дерево миру».
Варшава — Володимир-Волинський.
