«Представляти цей потужний творчий доробок Андрія Бондарчука – для мене велика честь», – каже ведуча презентацій книги «Пуповина предків» Ніна Горик.
Екснардеп від Волині Андрій БОНДАРЧУК: «Нині Бог на фронті – наші Збройні Сили»
Нову книгу «Пуповина предків» 89-річний Андрій Бондарчук присвятив онукові-добровольцю, який із 2014-го став до зброї за Незалежність України. І в цьому є особлива велич: дід проголошував державу – внук її боронив
Андрій Бондарчук – справжня легенда Волині. Його творча, громадська і державотворча діяльність – яскрава й багатогранна, про неї можна говорити довго й захопливо. Однак вражає й інше: свій насичений подіями життєвий марафон Андрій Іванович проживає не тільки як учасник важливих подій, а й як письменник-аналітик – пише книги-дослідження, у яких фіксує все, чим жив і живе наш край, його рідне Полісся, його народ.
Новий творчий набуток Андрія Бондарчука – книга «Пуповина предків» (2026), яка продовжує тему національної пам’яті, вірності рідній землі й відповідальності за її завтрашній день, нагадуючи, що «безпам’ятство – страшна біда для нації, погибель…» Автор до глибини душі переймається долею України, прагне донести до читачів те важливе й особливе, що наснажує і гуртує українців у велику націю. Людина великого життєвого, професійного, державотворчого досвіду має що сказати і суспільству, і владі, і державі – і робить це відверто, щиро, іноді – гостро! Автор вказує, що йде до читача з «художньо-публіцистичним виданням», із книгою вільної структури, змістової багатоплановості… Додам: із питаннями філософськими, духовними, суспільно болючими, із власними роздумами, що переконують або й викликають на дискусію. Тому маємо книгу-експеримент, книгу-вболівання, заклик бути суспільно відповідальними громадянами своєї держави.
Автору вдається уникати зайвої декларативності – устами своїх персонажів він щиро зізнається у намірах удосконалювати наше суспільство, закликає брати долю держави у свої руки, думати над своїми державотворчими діями і рішеннями. А щоб поглиблювати громадянську свідомість, дає цікавий просвітницький матеріал – читай, думай і роби висновки!
У новій книзі Андрій Бондарчук майстерно поєднує засоби публіцистики й белетристики, різні художні прийоми, які допомагають розкрити реальне життя волинян у різні епохи, малює живі, повнокровні образи земляків, створює колоритні картини побуту, використовуючи місцеву говірку. Чотири частини книги – це окремі відтинки історії, різні періоди життя, нові емоції і нові наративи.
Через біографію головного героя – ентузіаста-краєзнавця Романа Бортника розкривається так званий «комуністичний рай» на Поліссі – колгоспи, заслання, протести проти більшовизму. Через образ Сидора Чабана – героїка УПА, участь полісян у боротьбі проти більшовицької влади, розправа червоного режиму з борцями та їхніми прихильниками…
Людина без історичної пам’яті беззбройна. То глина чи пластилін: з неї можна виліпити і справжнього патріота, і ворога.
Дві частини книги («Хата на Лелечій горі» та «Долі на життєвому полі») – художньо привабливі екскурси в минуле – від часів Наполеона до епохи польського панування на Волині…
Четверта – «Битва за державу». Сторінки мужності, хроніка важкої війни з рашистським злом, роздуми про його витоки, про ідеологію та ідеологів варварства…
Спрямовуючи погляд читача у близьке й далеке минуле, автор аналізує сучасне і формує майбутнє, наголошує: «Людина без історичної пам’яті беззбройна, то глина чи пластилін. З неї можна виліпити справжнього патріота і ворога, ледаря і працьовитого, розумаху і примітивну особу. Звідали ми багато влад: польську, совіцьку, німецьку, знов совіцьку. Кожен окупант переробляв нас».
І тому тепер треба формувати себе і свою державу, бути державотворцями – іншої ради в українців нема, – такі думки й переконання викликає книга, котра йде сьогодні до людей з-під пера нашого земляка, старійшини волинського письменства 89-річного Андрія Бондарчука.
Усі кошти від придбання книжки спрямовуються на допомогу нашій армії. Тому, вказує автор, «реалізаційна виручка стане особистим внеском ЗСУ кожного, хто придбає книгу».
Привертає увагу й присвята: «Андрієві, моєму онукові, добровольцеві-воякові, який з 2014 року збройно, разом з побратимами, боронив Незалежність України», «живим і полеглим захисникам рідної землі, які зберегли дух і звитягу предків, свою державу, їхнім матерям, тим хто допомагав і допомагає ЗСУ».
Сьогодні онук – ветеран війни Андрій Млинарський – супроводжує Андрія Івановича під час публічних виступів, презентацій. Він – захисник держави, яку проголошував його дід, депутат Верховної Ради першого демократичного скликання, і волонтер, завдяки якому книжка «Пуповина предків» допомагає наближати жаданий мир.
Уривок з книги Андрія Бондарчука «Пуповина предків»:
«Я не атеїст, вірю в єдиного Творця як у Всесвітній розум. Але не тільки я, а й мільйони бачать, що життя часто не вкладається в релігійні догми. Тому, як кажуть, хоч в лоб стріляй, але не повірю, що все твориться з волі Божої. Згадайте жахіття Бучі, Ірпіня, Гостомеля, Бородянки, інших населених пунктів, бомбування драмтеатру в Маріуполі, залізничного вокзалу в Краматорську, де перебували тисячі людей, підрив дамби Каховської ГЕС і тисячі інших масових злочинів. Люди! І ви повірили у те, що то з волі Бога? Тоді у вас в голові замість мізків – полова.
От відповідь на «Не убий» у «Завіті» я знайшов. Зло на землі треба карати жорстко, негайно, безжально. Доки справа дійде до суду Небесного, зло торжествуватиме, буде насолоджуватись перемогою, а жертви, в нашому випадку України, не стане. Нині Бог на фронті – наші Збройні Сили, всі ті, хто сприяє нашій перемозі. Її хоче і Всевишній, бідою вчить нас: мисліть і дійте краще, аніж ворог. Караючи його, ви прокладаєте дорогу добру, показуєте, що й це страшне зло можна здолати».
Ніна ГОРИК, член Національної спілки письменників України.
Зараз також читають: Почесний громадянин Луцька та Волині нову книгу «Пуповина предків» присвятив онуку-Герою.
