МЕЛОДІЇ МИРОСЛАВА СТЕФАНИШИНА

Мирослава Степановича Стефанишина немає потреби широко представляти. За нього промовляють його пісні, створені упродовж десятиліть. Його знають як композитора, викладача, хормейстера, збирача фольклору, врешті-решт як голову Волинської організації Національної Ліги українських композиторів.

— Мирославе Степановичу, у вашому творчому доробку не один десяток збірок власних пісень, публікації творів у різних збірниках, аудіоальбоми. Здавалось би, творіть собі і далі, навіщо вам той клопіт — то об’єднання самодіяльних композиторів, то вже обласна організація Національної Ліги композиторів.
— Я бачив у різний час, відколи на Волині, а це десятки літ після Львівської консерваторії, дуже багато обдарованих людей, творців музики, пісні. І моїм щирим прагненням було допомогти їм вийти до людей з своїми піснями, музичними творами, об’єднати, якщо хочете — підставити своє плече, допомогти, звичайно не грошима, бо я їх, як й інші творчі люди, не маю, а порадою, підтримкою. Багато літ віддав об’єднанню самодіяльних композиторів. Вони ж мені довірили очолити вже Лігу композиторів.
Рік народження Ліги — 1997-й. Було нас тоді лише 10 чоловік. Доросли до 22-ох. Одразу після об‘єднання почали готуватись до творчого звіту, щоб показати все найкраще з творчого доробку. І хоч, звичайно, лучан у нас найбільше, все ж маємо членів Ліги з Маневич і Ковеля, Нововолинська і Торчина та й з інших районів.
— Вже четвертий раз звітували члени Ліги своїми піснями, музикою перед лучанами.
— Мене втішає те, що з кожним роком, з кожним творчим звітом і кількість творів, і їх жанрове різноманіття зростає, все більше колективів і окремих виконавців беруть твори членів Ліги до свого репертуару. На нашому ІV звітному концерті виступало 10 творчих колективів, а серед них і знаний та шанований у світі Волинський народний хор і 15 солістів. Як правило, це відомі люди — солісти обласної філармонії, обласного театру, знані та імениті. А це свідчить, що мої колеги творять такі пісні, таку музику, яку із задоволенням виконують не менш обдаровані співаки і музиканти.
— Зрозуміло, що всі члени очолюваної вами творчої організації — люди обдаровані, активні. Та все ж, певно, є серед них такі, кого б ви могли виділити?
— Мені б про кожного з нашої творчої організації хотілося б сказати добре слово. Вони того заслуговують. І все ж є колеги, що особливо радують моє серце своєю творчою активністю. Це Ярослав Найда і Геннадій Гусенцев, Анатолій Марценюк і Олександр Стадник, Мирослава Сточанська і Андрій Гордіюк, Микола Гнатюк і Анатолій Головань, Микола Безушкевич і Георгій Максименко та й чимало інших. Як правило, вони не обмежуються лише творенням музики, а й керують хорами, оркестрами, ансамблями, працюють з дітьми.
— Приємно, що пожвавилася видавнича діяльність членів Ліги, як це не важко фінансово, проводите і творчі вечори, що свідчить про активну роботу організації і вас як її голови.
— Дійсно, видавати пісенні твори важко. Держава на це грошей не дає, треба шукати спонсорів. І ми їх шукаємо. З 1997 року вийшло кілька моїх пісенних збірок. Це — “Пісенні узори”, “Співає школа”, “Пісня про Луцьк”. Нещодавно відбулася презентація книги “Життя в полоні музики й пісень”, де йдеться про мій життєвий, творчий шлях, про публікації в пресі, творчі колективи, з якими я працював. За цей же час побачили світ збірники пісень Ярослава Найди, Олександра Каліщука, відбулися цікаві творчі вечори шести членів Ліги. Готують до друку нові збірки Ярослав Найда, Мирослава Сточанська, інші мої колеги. Є вагомий творчий доробок. Але щоб його видати, на жаль, не мають ці обдаровані люди належних коштів. І якби не наші добрі помічники, безкорисливі спонсори, відверто кажучи, не було б і названих мною видань, і творчих вечорів.
Маємо немало гарних планів і задумів. Відзвітували перед лучанами і вже готуємось до наступного — V звіту десь через рік-два. На меті і видання нових пісенних збірників, і проведення творчих вечорів, зустрічей у колективах, звичайно ж, з новими творами.
Бесіду вела Наталка КАЛИНОВСЬКА.