СИЛУ НАРОДУ НАЛЕЖИТЬ УТВЕРДИТИ НА ВИБОРАХ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.32 € 32.11

СИЛУ НАРОДУ НАЛЕЖИТЬ УТВЕРДИТИ НА ВИБОРАХ

Про розстановку політичних сил на початку передвиборної кампанії розповідає народний депутат України Євген Кирильчук.

Про розстановку політичних сил на початку передвиборної кампанії розповідає народний депутат України Євген Кирильчук.

- Ось і настала пора, коли Україна повинна визначитись, чи влаштовує її нинішня влада, чи прагне вона позитивних змін. Обстановка вже наче перед вирішальною битвою: полководці і основні політичні сили відомі.
— Полководців і справді можна назвати: і тих, хто налаштований на серйозну боротьбу, і тих, хто знає, що програє, але висуває свою кандидатуру з тих чи інших міркувань. Відомі і ті, хто не претендує на пост Президента, але хоче бути полководцем у тіні. Та усіх їх розділяє одна барикада: є чесні політики, які хочуть навести лад у країні, поліпшити життя простого люду, змінити корупційний імідж України за кордоном, й інші, нинішні можновладці, які хочуть зберегти панівне становище, щоб спокійно розпоряджатись великими капіталами у країні, а ще більше - за її межами. Сили ці відомі — Віктора Ющенка і Віктора Януковича. Але це, скажімо так, лише верхня частина айсберга. Я впевнений, що не дуже задоволені кандидатурою Януковича багато відомих політиків, як, наприклад, Віктор Пінчук, зять Президента. І не так самою особою кандидата в Президенти, як тим, що їх лякає той величезний кримінальний капітал, котрий стоїть за Януковичем, що потіснить їхній. Я цікавився у знаючих людей, які запевняли, що навіть на Донбасі Янукович набере не більше 20 відсотків голосів, звичайно, якщо будуть чесні вибори. На першому місці тут буде Петро Симоненко, за яким стоять проросійські сили, які й досі не сприймають незалежність України.
— Ви не згадали про позицію голови Адміністрації Президента Віктора Медведчука, керівника СДПУ(о) - сили, яка претендує на “керівну І спрямовуючу”, що проглядається і в нашій області.
— Усе, що пов’язане з так званою політичною реформою, виходить від Медведчука. Затіяно політичну реформу, щоб обмежити повноваження Президента і передати частину їх прем’єр-міністру. Медведчук себе бачить на цій посаді, якщо переможе Янукович. Але чи погодиться Віктор Янукович на таке висунення, зважаючи на їхні, м’яко кажучи, неприязні стосунки,— це ще питання. І все ж саме від Медведчука, який не знаходить собі місця у владі у майбутньому, виходить тиск, усі “темники”, спрямовані на проведення політреформи. Думаю, що не полишає думки про висунення на третій строк і Леонід Кучма, адже вже почалася організація слізних прохань від “трудящих” і осередків різних партій.
— На вашу думку, Верховна Рада восени проголосує за проект змін до Конституції, прийнятий у першому читанні?
— Я впевнений на 99 відсотків, що за зміни до Конституції народні депутати не проголосують. Річ у тім, що на голосування було поставлено проект закону Степана Гавриша, в якому залишено десь відсотків 70 положень, які вже виносились на голосування і не пройшли. Венеціанська комісія звернула на це увагу і запланувала заслухати у вересні Голову Верховної Ради: чому фактично закон, який не пройшов і повинен був повторно розглядатись через рік, “вкинутий” у зал і без обговорення поставлений на голосування? Цікаво, що соціалісти не зорієнтувалися і проголосували за “чужий” проект закону, а не за той, над яким працював Олександр Мороз. Я думаю, соціалісти не будуть тепер голосувати за нього. Та, власне, на народних депутатів у вересні—жовтні вже так не впливатиме тиск Адміністрації Президента і самого гаранта. Хоча вони і далі будуть нечесними методами чіплятись за політреформу. А які зміни треба? Ми пропонували прийняти закон про Кабінет Міністрів і в ньому розділити повноваження між гілками влади. Проте Леонід Кучма, який усі ці роки вимагав все більше повноважень (куди вже далі!), чотири рази накладав вето.
— Євгене Івановичу, ми з вами говорили про одні сили, що, як ви сказали, зводяться попри барикади. Але сталося нарешті те, про що люди говорили, принаймні три роки: відбулося об’єднання політичних сил Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко у коаліцію “Сила народу”. Ніхто не забув їхньої плідної співпраці в уряді і того, як вони тоді притиснули олігархів. На яких умовах відбулося об’єднання?
— Структура демократичних сил виглядає так: Юлія Тимошенко - перший заступник голови коаліції, Олександр Зінченко, який рішуче порвав з СДПУ(о), очолює виконавчий комітет, Роман Безсмертний - начальник штабу. Вибори - це тільки перший етап. Далі, після перемоги,належить розібрати ті завали, які накопичила нинішня влада, що складаються з корупції, хабарництва, несправедливості, нехтування багатьма законами і т.д. Якщо демократичні сили Ющенка—Тимошенко покажуть людям перспективи жити, як у Європі, то у 2006 році є можливість сформувати кваліфікований парламент, який разом з урядом візьме на себе відповідальність на основі не силових методів, а довір’я мас.
— Мені здається, що до об’єднання шлях був досить тернистим. Говорили, що окремі народні депутати, наближені до лідера “Нашої України”, не хотіли цього альянсу.
— Я наводжу лише один факт. Один із лідерів блоку Віктора Ющенка ніби жартома сказав: “Юліє Володимирівно, ви ж будете основним претендентом на пост прем’єр-міністра. Але ж ви настільки принципово радикальна, що може постраждати і наш бізнес.” Юлія Тимошенко відповіла: “Чесний бізнес не постраждає.” Слід відзначити, що принципову позицію зайняв керівник Української народної партії Юрій Костенко, який вважав, що тільки об’єднання з “Батьківщиною” принесе успіх. Річ у тім, що тиск на політичних лідерів йшов з низових партійних організацій під гаслом “Ющенко і Тимошенко - разом”.
— Однак ви нічого не сказали про соціалістів, які були донедавна третьою опозиційною силою...
— Ось Олександр Мороз поїде у регіони, наприклад на Полтавщину, і хай спробує людям пояснити своє рішення. У партії соціалістів є сили, які працюють не на Мороза. Спочатку він запросив до співпраці Петра Симоненка, згодом Симоненко—Мороза і вони розійшлись, як у морі кораблі. А між ними “плаває” Наталія Вітренко, щоб потопити і одного, і другого, з бажанням знищити Ющенка і виринути у 2006 році на парламентських виборах.
— Євгене Івановичу, усі пам’ятають, як на парламентських виборах до блоку “Наша Україна” “примазались” ряд діячів - партійних і профспілкових, а, потрапивши у парламент, стали перебіжчиками. Грубо кажучи, їх у Верховну Раду привів імідж Ющенка. Чи не може тепер виникнути подібна ситуація?
— В коаліцію увійшло 11 політичних партій, досить впливових в окремих регіонах. Готові приєднатись ще п’ять. Це будуть вирішувати голова коаліції і перший заступник. Звісно, є люди, що налаштовані боротися за краще життя для людей, а, певне, є й такі, що хочуть отримати портфелі. Юлія Тимошенко з цього приводу сказала: “Життя відразу покаже, хто з яким портфелем може справитися, коли ми вимагатимемо результат щодо зростання життєвого рівня народу.”
Ось колишній директор Дніпропетровського металургійного комбінату Слєднєв, сам донеччанин, дав згоду очолити зону п’яти виборчих округів у Донецькій області. Авторитет цього, як я колись говорив, “директора усіх директорів” величезний. І таких принципових чесних людей приходить до Ющенка немало.
— Чим ближче до президентських виборів, тим більше на каналах “1+1”, “Інтер” та інших різні пропагандисти від влади перекручують інформацію і сіють брехню на Ющенка, Тимошенко та інших опозиціонерів.
— Я думаю, що люди вже не вірять такому телебаченню. І, зрозуміло, ці “пропагандисти” відробляють великі гроші, передаючи, часом досить уміло, думки своїх роботодавців. Скільки бруду було вилито на Юлію Тимошенко, яке гоніння вона зазнала з боку Генеральної прокуратури на замовлення Банкової за вісім років! Нарешті американський суд відкинув усі звинувачення на її адресу і корпорації ЄЕСУ. Тоді негайно було запущено міфічну справу про спробу дати хабара суддям, з’явилось чергове подання Генпрокуратури у парламент. Чотири (!) комітети Верховної Ради розглянули його і відхилили. Голосували у комітетах “проти” навіть есдеки, виняток — один комуніст, який утримався. Що ще нового придумають організатори брудних технологій?
— Пригадуєте, як преса писала, що міністр внутрішніх справ Микола Білоконь оголосив у Донецьку міліцію “озброєним загоном влади”, яка повинна захищати цю владу. Невже до адміністративного тиску на виборців підключать і силовиків?
— Закон однозначно і категорично забороняє брати участь силовим структурам у політичній боротьбі. Їх обов’язок — взяти під опіку криміналітет, що заважає чесним виборам. Але ось приклад виборів у Мукачевому показує зовсім інше.
Ось один тільки факт, пов’язаний із стеженням і підслуховуванням. Три народних депутати, три лідери партійних сил радились у кімнаті, коли помітили під вікном автомобіль. Перейшли в іншу кімнату. І автомобіль переїхав. На третій раз перехід партійних керівників супроводжувався вже іншим автомобілем. Ми вже дали запит в Генеральну прокуратуру і прем’єр-міністру. Думаю, такі дії силовиків не додадуть популярності кандидату у Президенти Януковичу. Треба бути готовим до нових підпалів машин, дач, друкарень, залякувань, тиску на освітян, держслужбовців, міліціонерів (серед яких немало чесних людей).
— Чи приїдуть у регіон Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Юрій Костенко та інші політики?
— Вони побувають одноосібно у всіх областях. Кажуть, у Луцьку обіцяють площу закрити на ремонт - такий страх у керівництва. Люди зберуться де завгодно. Хочу сказати, що згідно з угодою кожна політична сила коаліції несе відповідальність за проведення виборів і результати в певному регіоні. На Волині організацію виборів взяв на себе блок Юлії Тимошенко. Це значить, що є коаліційна рада, яка керує виборчим штабом, але довірених осіб, членів комісії, спостерігачів підбиратиме “Батьківщина”. До речі, моя і Богдана Загреви така думка, що треба спостерігачами на виборчих дільницях Заходу і Сходу обмінятися. Досить сказати, що коли з Волині 11 спостерігачів виїхали у Черкаси на додаткові парламентські вибори і вели себе принципово, в межах закону, то на тих дільницях не переміг ... есдек Нестор Шуфрич.
Дуже важливо не допустити на виборах фальсифікації, втручання криміналітету, підміни бюлетенів, шантажу, словом, того “безпрєдєлу”, на який готові піти можновладці, незважаючи на міжнародну ганьбу.
Вів бесіду Олександр НАГОРНИЙ.