ПРОБЛЕМИ ГАЗОВОГО РОДОВИЩА

(Закінчення. Початок у „Волині” за 29 липня, 3 серпня)
3. А ВИГОДУ МОЖНА МАТИ ПОДВІЙНУ
Тим часом в очах прагматиків факел бачився виключно тим об’єктом, на якому разом із отруйною газовою сумішшю, що згоряла, в трубу летіли неабиякі гроші. Хіба не можна перетворити їх в колонки цифр на банківських рахунках?
Сьогодні газ регенерації, згораючи вже в газотурбінних установках електростанції, щодоби, сказав Роман Санишин, виробляє дев’ять мегават електроенергії, яка надходить в загальну електромережу. А що згадуваний тут величезний стовп полум’я, котрий бушував на факелі, вже теж людям очей не муляє, то зникло і те, що створювало, на думку окремих спеціалістів, “психозну ситуацію”. Електростанція ж працює, як поінформував Роман Дмитрович, у “більш ніж оптимальному режимі”. А викиди шкідливих речовин в атмосферу, за його ж словами, “в десятки разів менші від проектних”.
От тільки скарги людей на погане самопочуття, викликане начебто тими викидами, не припиняються. І той факт, що, наприклад, кількість захворювань органів дихання, у зв’язку з чим торік приходили люди за допомогою на фельдшерсько-акушерські пункти у Марковичах, Міжгір’ї та Шельвові, порівняно з 2000 роком помітно зросла, насторожує. У кожному разі пояснювати це тільки “психозом”, мабуть, не можна.
— Минулого року,— розповів Віктор Яворський,— до мене звернувся начальник технічного відділу газопромислового управління “Львівгазвидобування” Ростислав Бойко та його заступник, а мій земляк і однофамілець Володимир Яворський з тим, чи існує якийсь метод повної очистки газу від сірководню. Викликане це було саме діяльністю Локачинського промислу, де, як мені сказали, вміст сірководню в одному кубометрові газу становить два грами. Знаючи параметри промислу та використану на ньому технологію підготовки газу до транспортування з наступним спалюванням газу регенерації в турбінних установках електростанції, я підрахував, що кожної години промисел викидає в атмосферу 110 кілограмів того ж діоксиду сірки. Тобто, тільки його — 964 тонни за рік! І все це осідає у найближчих довколишностях. Зрештою, хай би де не осідав той діоксид, а екологічна загроза існує і мовчати про неї не можна!
За висновками спеціалістів, запасів газу на Локачинському родовищі вистачить для роботи промислу при нинішніх його потужностях на 20 літ. З огляду на це, не важко, отже, прорахувати і подальшу екологічну перспективу цього регіону. А що виглядає вона не вельми, сказати б, радісно, то й попросив я пана професора прокоментувати спеціалістами ж складений “Акт перевірки дотримання норм екологічної безпеки та вимог природоохоронного законодавства по колективних зверненнях мешканців сіл Маньків і Твориничі Локачинського району” від 11 березня 2004 року. Зокрема, такі ось із цього документа рядки: “... по проекту передбачались викиди забруднюючих речовин в атмосферу в загальній кількості 1402,724 тонни. В результаті прийнятих проектних рішень, закупки комплексної установки очищення і підготовки газу імпортного виробництва, заміни електроагрегатів електростанції вітчизняного виробництва на електроустановки імпортного виробництва та заміни факелу викиди забруднюючих речовин скоротилися до 624,887 тонни, а із введенням в дію електростанції становлять 391,176 тонни, в тому числі: діоксиду азоту — 105,026, оксиду азоту — 53,461, ангідриду сірчистого — 103,771, вуглеводнів — 52,736 тонни”.
Що не кажи, а названі в “Акті...” цифри виглядають, порівняно з наведеними Яворським, оптимістичніше. Але професор з ними не погодився. На його думку, показник викидів сірчистого, зокрема, ангідриду применшений мало не в дев’ять (!) разів. Якщо, звичайно, Ростислав Бойко правильно поінформував про вміст у кубометрі локачинського газу сірководню.
— Заміна електроагрегатів та іншого технічного обладнання, як і пуск електростанції, у жодному разі,— сказав Віктор Теофілович,— не можуть зменшити кількості забруднюючих речовин, які несе в собі газ регенерації, коли не проводиться його очистка. Це просто якийсь абсурд, нісенітниця!
Надійний спосіб очищення такого газу є. Розроблено його кафедрою хімії і технології неорганічних речовин “Львівської політехніки”, яка ще за СРСР здобула собі славу провідного наукового закладу у вирішенні проблем, пов’язаних із сіркою. В минулі роки пройшов цей метод, названий хінгідронним, і достатнє промислове випробування на діючих тоді хімпідприємствах у Яворові та Роздолі. А суть його в тому, що, очищаючи протягом доби до 280 кубічних метрів забрудненої сірководнем газової суміші, дає змогу одержувати з того сірководню звичайну, або колоїдну, сірку, яка вже не є токсичною і використовується в сільському господарстві, зокрема у виноградарстві, для захисту рослин від хвороб. З тої кількості газу регенерації, що згоряє зараз на Локачинському родовищі в турбінах електростанції, таким чином колоїдної сірки можна отримати протягом року, вважає Віктор Яворський, 482 тонни. А тонна цієї сірки сьогодні коштує на світовому ринку 5000 умовних одиниць. Порівняно із затратами на дообладнання промислу апаратурою для хінгідронної очистки газу регенерації — вигода, на думку Яворського, очевидна. Незаперечною є вона і для довколишнього середовища.
— Але пропозиції нашого інституту, які було надіслано у “Львівгазвидобування”, поки що залишаються без відповіді,— сказав Віктор Теофілович. — Схоже на те, що це управління просто не хоче зайвих собі клопотів, хоч погляди на екологію пора вже міняти. Те, що відбувається нині на Локачинському родовищі, можна назвати не інакше, як промисловим бандитизмом. Щоб змінити ситуацію, потрібна, як то кажуть, політична воля. Люди, котрі дихають викидами промислу, здатні на цьому шляху зробити, мабуть, більше від вчених.
Принагідно я довідався від професора Яворського, що “Львівська політехніка” розробила недавно на замовлення цього підприємства технічну документацію для утилізації діоксиду сірки у викидах ДАК “Титан”, хоч вміст її там порівняно з викидами Локачинського промислу значно менший. Річ же в тім, що “Титан” — на території Криму, в межах курортної зони, де, як правило, історично вже поправляє здоров’я уся наша еліта. Що таке супроти Криму Локачинський якийсь район? Втім, в історичному ж плані він відомий тим, що за російського царату в одному із недалеких від нинішнього газовидобувного промислу сіл тут відбував заслання один із діячів майбутньої партії більшовиків.
Петро БОЯРЧУК.