В історії цієї професорської дружби цікаві витоки...
В історії цієї професорської дружби цікаві витоки. Професор ВДУ Роман Арцишевський під час університетського навчання захопився іспанською мовою і майже досконало оволодів нею. А потім свою пристрасть передав доньці Олені, нині одинадцятикласниці Луцької гімназії № 4. Олена перемогла у конкурсі і поїхала на «практику» в Іспанію. Поселили її у сім’ї професора університету в Мурсії. Відтоді гостює там щоліта. А цьогоріч волинський професор запросив іспанського колегу з дружиною в гостину до себе. Позавчора у нас відбулася ексклюзивна зустріч. Знайомимось: Хесус Давід Галіндо Каскалес — професор факультету медицини університету Мурсії, викладач біохімії; Марія Анхелес Іньєта Родрігес — вчителька хімії і фізики коледжу. – Чому у вас такі довгі імена? — поцікавився насамперед. – Така в Іспанії традиція. Кожна людина має два імені, до якого «прив’язані» прізвища батька і матері. До речі, жінки від свого спадкового прізвища не відмовляються. — Вам хотілося приїхати в Україну? – Звичайно, тим паче, що вона була для нас загадковою. Ми знали, що тут дуже родюча земля. Хотілося до неї доторкнутися. Щоправда, нас зупиняв страх Чорнобиля. Це він зробив Україну відомою на весь світ. А ще ми знаємо футболіста уславленого міланського клубу Андрія Шевченка. Тепер з приємністю довідались, що був колись в Україні великий поет Тарас Шевченко. Не знали б про це, якби не приїхали в Україну. – А я знаю Іспанію як країну кориди, бою биків. Що ви можете сказати про свою батьківщину? – Іспанія має дуже важку історію, зазнала багато війн. Сьогодні — це країна сонця, пляжів, туризму і роботи. – Чим відрізняється Україна від Іспанії? – Характером людей і їх темпераментом. Ми зачаровані Києвом, Львовом, Луцьком. Ми відчули тут особливу музику архітектури. Але люди чомусь у вас серйозні і замкнуті. Хоча життя стрімке. Ми не сподівались побачити у вас таких потоків автомобілів. – Чим вас пригощали у Луцьку? – Дуже сподобались вареники з вишнями. – А що полюбляєте вдома, в Іспанії? – Улюблена національна страва — паейя: рис з овочами, м’ясними чи рибними продуктами. Але це ласунок тільки у неділю. У будні їмо супи, на першому місці — гороховий, рибні, м’ясні страви із запеченою картоплею, яєчню, багато салатів, фруктів. Переважно харчуємось удома, а в кінці тижня ходимо в ресторани, в гості до батьків. – Що найбільше вас болить як професора біохімії? – Нині наша земля і природа знаходяться у катастрофічному стані. А тому мене дуже хвилює проблема виживання людей на нашій планеті. – Коли не секрет — як живеться іспанському професору? – На двох з дружиною маємо дві машини, дві квартири — в Мурсії і на узбережжі Середземного моря — це за 50 кілометрів від міста. Тричі на тиждень наше помешкання приходить прибирати техпрацівниця, до речі, родом з Тернополя. Між іншим, у провінції Мурсія на заробітках нині перебивається понад три тисячі українців. – Як проводите дозвілля? – Коли випадає вільний час, ходимо в кіно, театри, на мистецькі виставки. А влітку, звісно, вабить море, часто подорожуємо по Іспанії. Святослав КРЕЩУК.
