НА ВАС ЧЕКАЄ ЗАОКЕАНСЬКИЙ СПАДОК?

Сьомий рік у Луцьку діє представництво Укрін’юрколегії, послугами якого користуються жителі Волинської і Рівненської областей. Представництво набуло вже досвіду в справі захисту майнових прав наших громадян за кордоном. Про це бесіда кореспондента “Волині” з керівником регіонального представництва Укрін’юрколегїі В’ячеславом Боймуком.
— В’ячеславе Олександровичу, розкажіть, будь ласка, нашим читачам, у яких життєвих ситуаціях можна звернутися до вас за допомогою.
— У провадженні представництва десятки справ, спадкоємці яких проживають на Волині і Рівненщині. Крім того, ведемо також сімейні, пенсійні, майнові справи. Через представництво оформляємо спадщину за кордоном, виплату аліментів, пенсій. Представляємо і захищаємо майнові права й інтереси українських та іноземних громадян, юридичних осіб у господарських і місцевих судах, нотаріаті, правоохоронних і державних органах, у структурах державної виконавчої влади, інших організаціях й установах України і за кордоном. Крім цього, ми представляємо інтереси громадян, фірм, бізнесових структур у судах щодо захисту інтелектуальної власності, честі й гідності, ділової репутації тощо.
— Є офіційна інформація про те, що за кордоном “шукають” своїх одержувачів в Україні більш як 350 мільйонів доларів. Чому не вдається розшукати спадкоємців?
— Скільки точно мільйонів таких грошей у світі, мабуть, і неможливо підрахувати. Переважно нам вдається розшукати спадкоємців, навіть у тому випадку, коли доводиться знаходити корені родини в позаминулому столітті.
У провадженні Укрін’юрколегії нині більш як 800 спадкових справ, а розшукових — 518. Найчастіше не вдається знайти спадкоємців єврейського походження, які пережили масові репресії і винищення євреїв у роки минулої війни.
Ось одна з таких спадкових справ, що стосується Давида Гольдберга, досі не завершена. Його батько Моріс Гольдберг народився у 1890 році в м.Рожище, мати Сара Вальдман (Фельдман). Їх син помер у США. Ми опублікували повідомлення в газетах “Голос України” і місцевій пресі, надіслали листи всім Гольдбергам, котрі проживають на Волині і Рівненщині, а також переглянули десятки справ у фондах обласного державного архіву. На жаль, так і не вдалося розшукати будь-яких спадкоємців. Те саме можна сказати і про Германа Борсука, батько якого Ісаак Борсук народився в 1876 році. Є чимало справ спадкоємців польської національності, які колись проживали на Волині й інших західних областях.
Пошук спадкоємців затрудняється ще й тим, що з багатьох церков не за всі роки в облдержархів і райміськвідділи РАЦС надійшли на зберігання актові записи про народження, шлюб і смерть, які є основним доказом родинних зв’язків із спадкодавцем.
— Яким чином регіональне представництво дізнається про закордонний спадок?
— Дізнаємося через наших інокореспондентів — адвокатські фірми й окремих адвокатів, з якими співпрацюємо. Нині їх більш як 50 у двадцяти країнах світу. Дізнаємось також через посольства й консульства України за кордоном і від самих спадкоємців.
— Якщо спадкоємці відомі, то чи завжди вони одержують спадщину?
— Не завжди. Бувають випадки, коли наші зусилля і витрати марні через те, що в спадкодавця не виявилося спадщини. Наприклад, по спадковій справі в одному з поліських районів виявилося аж 19 спадкоємців. Потрібно було їх не тільки розшукати, а й знайти актові записи, з кожним нотаріально оформити довіреність на ведення справи, легалізувати всі ці документи в Мін’юсті України і канадському посольстві. Згодом виявилось, що спадкодавець свою мізерну суму заповів колишній співжительці.
Аналогічний випадок ще по двох “канадських” справах, спадкоємців яких розшукали в Луцькому й Горохівському районах. Потім з’ясувалось, що в Канаді були ближчі родичі. Були випадки, коли на стадії завершення справи спадковий суд виявив позашлюбних дітей, яким перейшла вся спадщина.
— Що потрібно знати людині, котрій, як кажуть, усміхнулася доля і вона може отримати спадщину за кордоном?
— Мати якнайбільше інформації про спадкодавця і свою родину. Якщо хтось дізнався про відкриття спадщини чи за заповітом, чи за законом, радимо не підписувати ніяких документів, одержаних безпосередньо з-за кордону від розпорядників чи адвокатів спадщини або інших посередників, тим більше — іноземною мовою. У таких випадках втрачається контроль за спадщиною, її кількістю і розподілом. Тому деякі “доброзичливці” просять спадкоємців не наймати адвокатів в Україні. У нашому представництві завжди можна одержати кваліфіковані роз’яснення.
— Укрін’юрколегія надає правову допомогу в справах щодо компенсації шкоди, заподіяної громадянам України на території іноземних держав, і виплати компенсацій у зв’язку із загибеллю українських громадян у європейських країнах. Наскільки болючою є нині ця проблема?
— Тепер це справді стало проблемою. Згідно з нашими даними, за останні роки тільки в Португалії загинуло понад 500 наших громадян при різних ситуаціях. Чимало їх позбулося життя і в інших країнах. Про це не раз повідомлялося на сторінках газети “Волинь”. Лише в окремих випадках вживалися заходи з цього приводу. Тому в тісній співпраці з МЗС України Укрін’юрколегія взяла на себе певну частку вирішення цієї проблеми, враховуючи, що більшість громадян, які виїхали на заробітки за кордон, не знають своїх прав, законодавства та мови країни перебування. Через це вони чи їх родичі не можуть захистити свої права у випадку, коли сталося каліцтво або настала смерть через нещасний випадок. Ми намагаємось допомогти родинам у їхньому горі, щоб вони одержали певну компенсацію страхових фірм, підприємств чи фізичних осіб, з вини яких стався нещасний випадок. Компенсаційні справи найскладніші, бо доводиться вирішувати їх не з одним судом. Іноді слухання тягнеться роками.
Інтерв’ю взяв Любомир ПАХОЛОК.