Посеред волинського села — «маленький Чорнобиль»?*

Іван СТЕПАНЮК

«Увечері навіть вікно не відчиниш через запах»
Липинська сільська рада на своїй території створює максимально сприятливі умови для малого та середнього бізнесу. Нині тут працює більше 40 юридичних осіб та 300 підприємців. Тут розуміють, що без розвитку економіки, створення нових робочих місць для селян, збільшення надходження податків у місцеві бюджети не зможуть досягнути розвитку села і держави в цілому. Відповідні преференції надавалися і для групи компаній «Тигрес» при виділенні земельної ділянки для будівництва фабрики м’якої іграшки. Сприяння сільської ради було і під час проведення реконструкції фабричної їдальні під цех із виготовлення пластмасових іграшок, адже тоді керівництво компанії «Тигрес» запевнило громадськість та сільських депутатів, що там тільки складатимуть іграшки з польських комплектуючих. На жаль, складання переросло у повноцінне виробництво з пластмаси. Не зважаючи на минулорічне рішення сесії сільської ради та висновки робочої групи, керівники «Тигресу» продовжили підготовку до будівництва та реконструкції приміщень, аби збільшити обсяг виробництва майже у 10 разів.

І підприємство вже не можна назвати фабрикою іграшок — це справжній хімічний завод. Я б рекомендувала власникам збудувати на його території будинок і поселити там своїх дітей і внуків. Тоді ми й за своїх будемо спокійні.

— Це, безумовно, стурбувало людей, — вважає колишній голова Луцької районної ради, депутат Липинської сільської ради Юрій Сургент.
Про важливість питання красномовно свідчив повний зал липинців. Однією з перших на сцену сільського Будинку культури піднялася екс-гендиректор об’єднання «Волинь­овоч» Валентина Харченко, яка мешкає неподалік фабрики.
— Я живу за 500 метрів від неї. Дихати ввечері після 21-ї години неможливо, відчинити вікно — теж, хіба що у вихідний, коли підприємство не працює. Мені доводять, що зробили аналіз і викиди в межах норми. А яка норма — екологія не каже, в них тільки очі бігають. Я харчуюся з власного городу. Але чи безпечно щось вирощувати на ньому? — запитувала Валентина Іванівна. — Підприємство вже не можна назвати фабрикою іграшок — це справжній хімічний завод. Я б рекомендувала власникам збудувати на його території будинок і поселити там своїх дітей і внуків. Тоді ми й за своїх будемо спокійні.
Останні слова жінки викликали оплески присутніх. Валентина Харченко запропонувала створити ініціативну групу, закупити іграшки і провести незалежну експертизу. Вона розповіла про щорічні звернення громади до керівників та власників підприємства щодо порушення екологічних норм. Врешті мовила, що 2,5 гектара землі, на яких розташоване «Тигрес-Люкс», мають використовувати за призначенням. Мовляв, не може приватна фірма керувати громадою, і запропонувала заборонити виробництво пластмасових іграшок. Пізніше ця думка лунала з уст майже кожного промовця.
— Вперше неприємний запах почули навесні 2014 року. У мене відмічено дні, коли з’являвся інтенсивний сморід, який я, як лікар, ідентифікую як формальдегід. Цей високотоксичний газ — обов’язковий компонент пластмаси. Канцероген, що викликає рак. У літні місяці його чути особливо. Іноді відчувається запах іншого газу — фенолу. Він є основою пластику, бо робить його пластичним. Але фенол токсично впливає на нервову систему. Людина кашляє, відчуває запаморочення, слабкість, нудоту. Це саме те, чим страждають жителі нашого села, — переконана лікар Луцької міської лікарні Інна Шимонович, яка також живе біля фабрики. — Присутні на попередньому сході представники екологічної інспекції обіцяли, що наше рішення буде враховане. Тепер вони пишуть (лист від 16 листопада 2016 року) про відсутність звернень громадян села Липини щодо дотримання вимог екологічного законодавства. Як це не було звернень? Нагадаю, ми збиралися у січні 2016 року.
Пані Інна наголосила, що ТОВ «Тигрес-Люкс» має враховувати думку жителів села. Вона закликала зробити незалежну експертизу і зауважила, що коли брали забір викидів для аналізу, представників громадськості чомусь не покликали.

Липинці хочуть закрити виробництво
Депутат Луцької районної ради, директор місцевої школи Валентина Коменда повідомила: у місцевому дитсадку є 170 вихованців, а в школі навчається 375 дітей (з них 49 — спецгрупа, 95 — підготовча група, 2 — звільнені від фізкультури). Діти часто бувають на вулиці і забруднене повітря негативно впливає на їхнє здоров’я. Переважаючі північно-західні вітри дують від фабрики в бік школи і садочка. Тому про жодне виробництво пластмасових виробів не може бути й мови.

Липинський голова Богдан Гусак іронічно зауважив: приємно чути про готовність вкладати гроші, бо досі «Тигрес» для села не виділив ні копійки.

Закликав до порозуміння настоятель місцевого Свято-Троїцького храму Микола Цап’юк. Священик розповів, що знає про стурбованість людей, які переживають за своє здоров’я та своїх дітей. З підприємництвом завжди було порозуміння, але коли йдеться про шкідливе виробництво, громада сподівається на повагу до своїх інтересів.

— Мої виборці мене запитують про запахи. Окрім них, є й інша проблема — викиди розповсюджуються на городи. Щомісяця підприємство скидає 800 кубів стоків. Де захоронювати землю з відстійників? Раніше її використовували на добриво. А тепер як брати з фенолом? Це ж Чорнобиль посеред села. Працівники «Тигрес-Люкс» понаписували на всіх, хто вимагає заборонити пластмасове виробництво. На депутатів сільради шукають компромат, — слово взяв колишній багаторічний директор липинського радгоспу, а пізніше сільгосппідприємства, депутат сільської ради Микола Сятковський. — Пропозиція моїх виборців — закрити це виробництво.
— А нє, то вибирайтеся, — лунає в цей час голос із залу.
Завідувач відділення отоларингології Луцької міської клінічної лікарні Петро Макарчук також говорив, що виробництво з пластмас — шкідливе. Воно має дозозалежний ефект. Тобто, людина не хворіє одразу, але поступово доза шкідливих речовин в організмі накопичується. Ще один житель села Володимир Кошмак розповів про свій досвід роботи на підприємстві, де фрезерували і загинали пластмасові вироби. На цьому нібито безпечному виробництві щомісяця хтось ішов на лікарняний.
Черговий промовець Леонід Бецько поставив питання руба: оскільки не можемо заборонити виробництво іграшок, бо земля є власністю підприємства, то залишається тільки подавати в суд або заблокувати його роботу. На це липинський сільський голова Богдан Гусак сказав, що сільська рада вкотре звернеться до ТОВ «Тигрес-Люкс», щоб зупинити розширення виробництва. Цей документ направлять також у Державну екологічну інспекцію України, Державну архітектурно-будівельну інспекцію та Держпродспоживслужбу. Люди з залу почали викрикувати свої пропозиції. Врешті Леонід Бецько під оплески присутніх припечатав: «Якщо до весни нічого не вирішать, то блокуємо підприємство».

Одумаються чи діждуться перекриття дороги?
Тоді слово взяв представник влади — голова Луцької районної державної адміністрації Ігор Ярмольський.
— Мудра і виважена політика, яку проводили сільський голова та депутати, зробила Липини сучасним селом. Було створено сприятливий інвестиційний клімат для малого та середнього бізнесу. З цього погляду село є зразком для України. З одного боку треба дбати про бізнес, який забезпечує робочі місця і платить податки. З іншого — в погоні за гривнею не можемо забувати про людей та їхнє здоров’я. Питання не надумане Богданом Гусаком, інакше не зібрався б повний зал людей. Його треба вирішувати, але немає бажання іншої сторони — виробника. Ви не хочете чути людей, які тут сидять, — звернувся Ігор Петрович до присутніх у залі представників групи компаній «Тигрес». — Так, ви купили землю, але є цільове призначення: виробництво м’якої іграшки, а не пластмаси. Я не хочу, щоб дійшло до крайнощів, щоб вам перекрили дорогу.
Врешті після невеликої суперечки слово дали представнику «Тигреса». Липинці хотіли бачити керівника ТОВ «Тигрес-Люкс» Олександра Шевчука. Натомість прибув Сергій Венгрін, керівник ТОВ «Тигрес», яке продає іграшки.
— Я уповноважений від компанії озвучити шляхи примирення. Можемо впадати в крайнощі і заборонити виробництво, але ні до чого хорошого це не призведе, а можемо бути партнерами. Найперше, ми готові піти на компроміс і встановити постійне (24 години на добу) он-лайн спостереження систем контролю, збору і аналізу інформації. Також компанія має бажання взяти участь у житті громади: інвестувати кошти в розбудову села. Окрім того, можемо розвинути інфраструктуру і встановити безплатний доїзд із села до міста. Ми відкрита компанія. Кожен житель Липин може прийти і пересвідчитися, чи шкідливе виробництво. Ми готові показати його — нам нема чого приховувати, — розповідав пан Сергій, але обіцянки не викликали довіри у липинців. — Минулого тижня компанія «Дісней» провела у нас аудит, робили його й інші міжнародні компанії. Аби продати свої вироби в Німеччину, ми маємо пройти перевірку на всіх ділянках.
На це липинський голова Богдан Гусак іронічно зауважив: приємно чути про готовність вкладати гроші, бо досі «Тигрес» для села не виділив ні копійки. Збори майже одностайно ухвалили рішення заборонити виробництво виробів із пласмас, рекомендувати «Тигрес-Люкс» протягом місяця закрити його, надати повноваження ініціативній групі та Липинській сільській раді представляти в державних та судових органах.
Липинці рішуче налаштовані показати, що громада — це сила, а грішми та шантажем мети не досягнути.