Цей лист принесла в редакцію зболена горем жінка. Не залишила ні свого прізвища, ні адреси...
Цей лист принесла в редакцію зболена горем жінка. Не залишила ні свого прізвища, ні адреси. Не знав, що робити з тим листом. А потім подумав: «Може, й варто його опублікувати. Щоб інші люди задумалися». 8 серпня сповнилось 10 місяців, як трагічно загинула і пішла назавжди від нас людина золотого серця, люблячий син, чоловік і батько. Для нас великий біль і втрата. Не перенісши великого горя, через чотири місяці померла бабуся, яка його дуже любила. 22 липня йому було б 35. У цей день, хто міг, приїхав до його могилки, щоб згадати і вклонитися пам’яті. Друзі привезли розкішний букет квітів: 35 троянд кольору стиглої вишні. Але... Якась зла людина, якщо так можна її назвати, той букет вкрала. О, Боже, як грім серед ясного неба, як струмом обпекло... Стало недобре. Гіркий клубок підкотився до серця, побігли сльози. Хто міг таке зробити? Мабуть, якесь бездуховне створіння. І навіщо? Комусь продати чи подарувати? Але ж це може накликати біду людині, яка нічого про це не знає, купує чи приймає ці квіти. Якщо крадуть у мертвих, то що буде далі, і до чого ми прийдемо, коли є такі люди, що не бояться гріха і оскверняють святе місце? Страшно подумати. Рідні.
