З 1 вересня у загальноосвітній школі № 14 Ковельської виховної колонії навчатиметься близько 200 учнів...
Тут так само готуються до початку навчального року: фарбують підлогу, вікна, підремонтовують старі парти та стільці. І якби не доводилось проходити через контрольно-пропускний пункт, бачити решітки на вікнах і колючий дріт на паркані, ніколи б не здогадалась, що потрапила в школу, де навчаються неповнолітні злочинці. 204 хлопці, віком від 14 років, відбувають покарання у Ковельській виховній колонії. В основному, це діти з неблагополучних сімей, а також ті, у кого взагалі нема батьків. Скоєні ними злочини жахають: пограбування, розбійні напади, умисні вбивства однолітків, старших людей. Саме таких дітей тут хочуть перевиховати. З 1 вересня у загальноосвітній школі № 14 Ковельської виховної колонії навчатиметься близько 200 учнів, 14 викладачів на чолі з директором Леонтієм Абрамчуком опікуватимуться ними. У десяти класних кімнатах вже проведено ремонт. Кошти для цього по крупинці збирали, шукали спонсорів. Нема власних грошей у колонії. Тому щороку стає проблемою придбання шкільного приладдя малолітнім в’язням. — Добре, що є люди, котрі не відмовляють нам у допомозі. Вже купили ручки, залишилось ще знайти гроші, щоб купити зошити. Думаю, що й це питання вдасться вирішити найближчим часом, — каже Леонтій Іванович. Заступник начальника управління Держдепартаменту з питань виконання покарань у Волинській області Леонід Орлюк додає, що тут, як і в будь-якій звичайній школі відчувається нестача нових підручників. У школі є комп’ютерний клас. Правда, сім комп’ютерів — це не так вже і багато, але ж в деяких сільських школах їх взагалі нема. Учні разом з учителями обладнують кабінет народознавства, проводять виховні години. З хлопцями, які мають перспективи звільнитися протягом найближчих півроку, проводяться заняття з підготовки до звільнення. Вони проходять у формі бесід, лекцій, практичних занять. В шкільному приміщенні є спеціально відведена кімната для уроків християнської етики, де засуджені слухають проповіді священика. Розмовляючи з директором, дізналась про незвичайний клас, якого у звичайних школах нема і бути не може. Це клас вирівнювання. У ньому навчаються хлопці від 14 до 18 років, які й досі не вміють читати і писати. Для них складена спеціальна програма, подолавши яку, через рік учні можуть розраховувати на переведення у звичайний клас, який відповідає їх віку. І ще одна невеличка особливість — у шкільному розкладі немає уроку фізкультури. Замість нього старший інспектор відділу соціально-виховної та психологічної роботи Ковельської виховної колонії Віктор Романчук на добровільних засадах у свої вихідні вчить хлопців грати у футбол. На території школи також діють тенісний та важкоатлетичний гуртки. Та, незважаючи на таку гарну картину, зрозуміло, що не зовсім легко ведеться тут вчителям. Адже потрібно бути добрим психологом, щоб знайти підхід до кожної дитини. – Ми намагаємось направити дітей у потрібне русло. Навчити їх робити те, що їм подобається. Іноді хлопці і самі не знають, який талант у них спить, — каже Леонід Орлюк. І на підтвердження своїх слів наводить приклади із життя «випускників» колонії. — Олег з Ковеля, який звільнився у 2001 році, зараз зібрав футбольну команду, займається спортом, приходить до нас і організовує змагання, навіть надає спонсорську допомогу. Сергій в Одесі створив фірму, яка займається художнім оформленням офісів і квартир. Ще один Сергій працює на Луцькому підшипниковому заводі, де про нього дуже добре відгукуються. Не всі, звичайно, так вдало реалізували себе в житті, але ми щиро радіємо за тих, кому допомогли стати кращим. Руслана ТАТАРИН.
