Зі співучими жінками і дівчатами із Смоляви доводилося не раз зустрічатися під час творчих звітів Волині у Києві, коли горохівчани виступали у Луцьку, на фестивалях фольклору, інших святах і дійствах...
Зі співучими жінками і дівчатами із Смоляви доводилося не раз зустрічатися під час творчих звітів Волині у Києві, коли горохівчани виступали у Луцьку, на фестивалях фольклору, інших святах і дійствах, де на чільному місці була народна пісня, звичаї наших предків і пісенно-радісні обряди, з якими людина стає на рушничок щастя, сприймає свято душею у дні всенародних празників. Ось і не так давно співачки із Смоляви приїжджали в гості до учасників міжнародного фестивалю “На хвилях Світязя” з своїми “Вечорницями” — гарним народним обрядом, піснями, а ще з пирогами і наливкою. Смачні пироги випікають господині із Смоляви, зокрема, керівники фольклорного колективу — директор та художній керівник місцевого Будинку культури Любов Фіщук та Надія Бочковська. Так трапилось, що другого фестивального дня була нагода і пирогів із Смоляви скуштувати, і пісень наслухатися. До речі, й таких, котрих досі не випадало чути. Це був, так би мовити, неофіційний виступ в автобусі, яким приїхали жінки на фестиваль. Тож захотілося ближче познайомитись з цим самобутнім фольклорним колективом, що береже, примножує пісенний, обрядовий спадок предків. Як розповіла під час зустрічі у Смоляві перший керівник колективу Надія Бочковська, через три роки у них буде 30-річний ювілей. А ще й сьогодні у фольклорному колективі співають, пританцьовують, не дають загубитися народним пісням і звичаям шестеро смолявських жінок, з того першого, так би мовити, призову, вони вже встигли стати бабусями, а то й прабабусями. Надія Бочковська просить назвати їх поіменно. Бо, як каже, вони того варті, це, власне, “золотий фонд” колективу. Бо не можна нині його уявити без Любові Вознюк, Ніни Гримайло, Євгенії Дубенської, Людмили Жук, Марії Павлюшиної, Майї Мельничук, які майже за три десятиліття переспівали народних пісень видимо-невидимо. А репертуар колективу багатий. Це й народні пісні, і обряди “Колодка”, “Весілля”, “Випікання короваю”, “На Івана Купала”, “Обжинки”, “Вертеп” та інші. З теплотою згадують у колективі берегинь цих скарбів, від яких записали слова, мелодії, дізналися про ці світлі народні празники, щоб передати їх і наступним поколінням. І хоч уже немає на цьому світі Євгенії Федотової, та вона продовжила своє життя піснями, багато яких саме від неї записали і співають нині у цьому колективі. А кілька обрядів у репертуарі — це щирий дарунок односельчанам від Анастасії Шайдюк. У Параскеви Трикуш восьмеро дітей. Мало того, що вона знає багато народних пісень і ділиться ними з співачками, то ще троє її доньок та дві внуки — Тетяна і Людмила — є учасниками колективу. Не може не радувати те, що не цурається фольклору молодь. І на кожному виступі — чи то на Волині, чи у Києві, або на Львівщині — разом з мамами і бабусями співають Тетяна Піцик, Наталія Подобайло та інші їхні ровесниці. А ще не обходиться без баяна Юрія Фіщука, гарних чоловічих голосів Миколи Маслічука, Віталія Подольця. Спільним святом стало присвоєння колективу звання народного. Співачки і їхні керівники заслужили його по праву, бо вони справді вже давно є народними. Анастасія ФІЛАТЕНКО.
