Курси НБУ $ 39.22 € 42.37

СТЕПАНА БАНДЕРУ ВБИЛИ ФАШИСТИ

Агент КДБ Сташинський розправився над двійником провідника ОУН

Агент КДБ Сташинський розправився над двійником провідника ОУН
Якось колишній підполковник КДБ Едуард Мартинець розповів знайомому журналістові, що Степана Бандеру розстріляли фашисти ще в 1942 році. Виявилось, що всі повоєнні роки діяв не Бандера, а його двійник.
— Ми про це знали ще в академії КДБ. Власне, через те вбивця так званого Бандери наш агент Сташинський і був нагороджений лише орденом Червоного прапора, — пояснив колишній кадебіст.
Про страту Бандери повідомлялось і в таємній доповідній записці українського штабу партизанського руху Центральному комітету КП(б)У «Про діяльність українських націоналістів на окупованій території України». Зокрема, там було сказано: «... Передбачаючи серйозну небезпеку з боку оунівців і відчуваючи їх нещирість до себе, німецько-фашистські власті почали репресії щодо оунівців і насамперед прибічників Бандери як найнебезпечніших своїх «друзів». Бандеру, за останніми даними, які надійшли нам, німці розстріляли, а Мельник пропав безвісти». Цей документ підписали начальник Українського штабу партизанського руху майор держбезпеки Строкач і начальник розвідувального відділу капітан держбезпеки Мартинов 7 січня 1943 року.
У тому ж документі Строкач тричі повторив, що гітлерівці розстріляли Степана Бандеру ще в 1942 році, а в печах Освенціма спалили братів провідника ОУН, по всій Україні фашисти ганялись за послідовниками Бандери. Безперечно, про це знала не тільки верхівка уряду України, а й відали найвищі урядовці Москви. Знали, але замовчували. Так само не розголошували й гітлерівці, бо готувались замінити Степана Бандеру іншою людиною. Московський уряд мав іншу підставу: якби він оголосив, що провідника ОУН німці розстріляли, то тим самим визнав би, що Бандера не гітлерівський посіпака, а патріот й антифашист. Зрозуміло, що Сталіну це було не на руку.
Відомо, що на початку війни з Радянським Союзом Степан Бандера разом з фашистами і батальйоном «Нахтігаль» перейшли кордон СРСР, організували в захоплених містах свою владу, поліцію і наводили там свій порядок. Але Бандера, Стецько, інші націоналісти сподівались, що фашисти дозволять створити незалежну Україну й заради цього йшли за гітлерівськими військами. У містах створювали органи влади, підпорядковані ОУН. Коли про це дізналося вище керівництво рейху після проголошення незалежності України у Львові, весь керівний склад ОУН фашисти арештували. Тоді ж на допиті Степана Бандеру запитали, хто дав йому право проголошувати Україну незалежною? Провідник ОУН відповів, що наказ він дав особисто на підставі мандата, виданого йому народом України щодо створення постійного уряду. Зрозуміло, що така відповідь не сподобалась гітлерівцям, котрі його допитували, і самому фюрерові, якому про це відразу доповіли. До того ж Бандера відхилив пропозиції загарбників про співпрацю з ними. Тому ніякий оунівець уже не був потрібний Німеччині і її збройним силам. Саме влітку 1942 року, як підтверджено документами, фашисти до смерті побили обох братів Степана Бандери в концтаборі Аушвіц (Освенцім) і їх тіла спалили в крематорії. До речі, з чотирьох мільйонів в’язнів там вціліло менше семи тисяч осіб, тоді як в інших концтаборах спалили не більше четвертої частини в’язнів. Зрозуміло, що братів того, кого пізніше затаврують «посібником фашизму», відправили на неминучу смерть.
«Якщо Степан Бандера ще в 1942 році розстріляний фашистами, якщо про це стало відомо керівникам партії та уряду України, а відтак — і СРСР, то чи повинен нести відповідальність сам Бандера за дні після його загибелі?.. Хто більший злочинець — страчений діяч-антифашист чи уряд, який задля цькування антитоталітарного руху в Західній Україні свідомо утаємничував факт його страти? Впевнений, що радянський уряд — злочинець значно більший, ніж нам здається!» — зауважує журналіст Август Вірлич, публікацію якого надрукувала «Українська газета».
Дійшло до того, що Степана Бандеру зачисляли до агентів гестапо або абверу. Щоправда, наприкінці горбачовської перебудови у пресі з’явилися нестандартні публікації, котрі дещо по-новому висвітлювали постать провідника ОУН. У 1990 році у «Волині» (тодішній «Радянській Волині») була надрукована велика стаття «Бандера: портрет без маски» тодішнього нашого редактора світлої пам’яті Полікарпа Шафети, інші його публікації, котрі викликали великий інтерес читачів. До речі, одна з них мала заголовок «Хто і як убив Бандеру?» Один вчитель-ветеран зателефонував авторові публікації і поцікавився, чому Полікарп Гервасійович не назвав імені вбивці Бандери, адже в той час «Комсомольська правда» чи не вперше повідомила, що його пристрелив агент КДБ Сташинський.
— Я читав цю статтю в газеті, — відповів редактор учителеві, — але помітив там дві фактичні помилки, і тому хочу все ще раз уточнити.
Як видно, Полікарп Гервасійович небезпідставно сумнівався в тому, хто насправді позбавив життя провідника ОУН. На цю тему він мав розмову зі знайомим полковником КДБ, який сказав йому: «Я знаю, хто і як насправді прикінчив Бандеру». Коли редактор попросив його розповісти про це, то «відповіддю була іронічна посмішка».
Гітлерівці тримали в секреті розправу над Бандерою, бо їм було не вигідно про це говорити. Тому в грудні 1944 року людину, яку оголосили Степаном Бандерою, фашисти випустили з концтабору і готували новоявленого «провідника» до «нового життя, до нових зустрічей в нових умовах».
Ось такі таємниці відкриває нам історія останньої війни і, зокрема, національно-визвольного руху, боротьби патріотів за незалежність України. Подібних таємниць, очевидно, чекає нас ще немало.
Любомир ПАХОЛОК.
Telegram Channel