Рідні волинського бійця просять у Бога, щоб вернувся живим, а людям дякують за небайдужість - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.64 € 31.22

Рідні волинського бійця просять у Бога, щоб вернувся живим, а людям дякують за небайдужість

Ось уже чотири місяці на передовій антитерористичної операції, у Пісках, у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади десантних військ Збройних сил України несе службу наш земляк, житель села Самари Ратнівського району, 19-річний юнак Андрій Левонюк

Марія ЛЯХ
Війна його змінила. Із сільського хлопчини, який не мав чіткої мети у житті, він перетворився у цілеспрямованого військового. Хоч Андрій не відбував строкової служби, та й, можливо, не усвідомлював всієї серйозності ситуації, коли підписував контракт, та зараз він переконаний, що перебуває там, де має бути, — на захисті цілісності і незалежності Батьківщини.



Невдовзі Андрія мають відправити на спеціальні військові навчання, а в новому навчальному році він вступатиме до військового вищого навчального закладу.



Особливо позитивно відгукуються про юнака волонтери, які возили на Схід гуманітарну допомогу і зустрічалися з ним, а вже він передавав посилки побратимам із Ратнівщини. Волонтери кажуть, що в майбутньому з нього буде хороший кадровий військовий. Невдовзі Андрія мають відправити на спеціальні військові навчання, а в новому навчальному році він вступатиме до військового вищого навчального закладу.
Кілька разів Андрій Левонюк із позивним «Льова» потрапляв у стрічку новин на телеканалі ICTV. Із тих сюжетів ставало зрозуміло, як несолодко бійцям у часи обстрілів, як війна гартує дух зовсім юних синів України. Але солдат твердо впевнений, що рано чи пізно перемога таки буде за нами.
А поки хлопець виконує свій обов’язок в зоні АТО, у Самарах, на Ратнівщині, ночей не досипають його бабуся і дідусь Тетяна та Микола Трофімуки, а в Межиситі – мама Лариса та менші братики з сестричками. Вони моляться Богові, щоб оберігав рідну їм людину на війні, і хочуть почути у слухавці заповітні слова: «Настав мир», — але їх все не чути. Щоразу, як тільки з’являється така можливість, надсилають посилки синові та внукові, а в тих пакунках – речі і продукти від односельчан, які не стоять осторонь. Андрій і його родичі щиро дякують підприємцю Павлу Оніщуку, родині Валентини Сорочук, депутату районної ради, учаснику АТО Віталію Тарасюку, волонтерам за чуйність і небайдужість, а також усім тим людям, які у молитвах звертаються до Бога за його здоров’я і за те, щоб настав нарешті мир у нашій багатостраждальній Україні.