Студент-горохівчанин сказав матері: «Все одно піду служити»
Маленька світла історія про зустріч із сином
Леся ВЛАШИНЕЦЬ
Роман Бойчук служить у роті охорони військової частини при Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. 22-річному солдатові дуже подобається і Київ, і чоловічий гарт у сухопутних військах.
«Не робіть із мене ні хворого, ні дивака. Служити все одно буду».
У ці дні ще міг учитися і насолоджуватися веселим студентським життям, осягаючи освітній ступінь магістра у Луцькому національному технічному університеті, в якому здобув професію за спеціальністю «Автомобільний транспорт», але коли отримав повістку з військкомату, відразу ж застеріг маму Зоряну і тата Анатолія від популярного нині рішення багатьох батьків: «Не робіть із мене ні хворого, ні дивака. Служити все одно буду».
…Служиться Романові Бойчукові, з його слів, дуже добре. Будучи у Києві, не обминула нагоди порадіти за нашого юного земляка з Лобачівки. Були зворушливими до сліз ті декілька секунд, у які після піврічної розлуки мама і син пригорнулися одні до одного (на світлині). Пані Зоряна, яка не перестає молитися за всіх українських синів і мир, раділа, що син змужнів і у частині називає всіх друзями, що командири довіряють йому найвідповідальніші доручення.
А син розпитував про дім і село. Рік, який ще служитиме, мине швидко. Солдат повернеться додому нашою гордістю, взірцем для брата-дев’ятикласника Ореста, для ровесників, чоловіком, який знає що таке гідність.
На знімку: Роман БОЙЧУК із мамою Зоряною із села Лобачівка Горохівського району.
Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.
