На Волині Вахтанг Кіпіані представить книжки про УПА

Книжка «ОУН і УПА. «Зродились ми великої години…» становить собою корпус текстів, авторами яких є впливові науковці, журналісти, громадські діячі та дисиденти.

Презентації відбудуться:

5 квітня (середа)
в Луцьку
о 13 год у бібліотеці
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
(вул. Винниченка, 30 а)

у Володимирі-Волинському
о 17 год в Культурно-мистецькому центрі
(вул. Князя Василька, 4)

у Нововолинську
о 19.30 год у Молодіжному ресурсному центрі «Нові крила»
(вул. Нововолинська, 51, корпус 2)

6 квітня (четвер)

у Камінь-Каширському
о 11.00 в приміщенні Районної ради
(вул.Шевченка, 6)

У Любомлі
о 16 год у Любомльському професійному ліцеї
(вул.Брестська, 11)

Вахтанг Кіпіані, український журналіст, публіцист, історик. Головний редактор Інтернет-видання «Історична правда», однойменного тележурналу на каналі ZIK, викладач магістерської програми з журналістики Українського католицького університету у Львові та кафедри PR у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», засновник Музею-архіву преси.
Книжка «ОУН і УПА. «Зродились ми великої години…» становить собою корпус текстів, авторами яких є впливові науковці, журналісти, громадські діячі та дисиденти. Мовою фактів, свідчень, спогадів, побутових подробиць і навіть філософських міркувань вони відповідають на гострі питання, намагаючись відшукати правду про відчайдушних борців за українську державність — про бандерівців, у лапках і без.
10 цікавих фактів про бандерівців з книги Вахтанга Кіпіані:
У тексті військової присяги УПА було чітко сформульовано мету боротьби – здобути Українську Соборну Самостійну Державу, а саму клятву адресовано рідному народу та землі.
Кожен член ОУН був зобов’язаний знати тлумачення символіки національного та організаційного прапорів. Зі збірника вишкільних матеріалів (1950р.): «Українським національним прапором є синьо-жовтий прапор. Розуміється його як синє голубе небо і українські лани золотої пшениці, наповнені гарячим сонцем. Синьо-жовтий прапор – символ живучості краси і природної сили українського народу».

Поляки прагнули спільної з українцями свободи від Російської імперії, притому йшлося про спільне існування в межах польської держави. Коли ж українські революціонери услід за поляками виголосили прагнення до незалежності, то на них одразу було навішено ярлики «колаборанти» і «бандити».

Ліквідація тіла командира УПА стала важливим таємним завданням для чекістів, і його вони виконали на відмінно: минуло багато років по загибелі Головного командира УПА Романа Шухевича, а місце його поховання залишається невідомим.
Основна мета діяльності ОУН(б) – «боротьба за суверенну соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі», а також «проти комуністичного світогляду», «за розвал московської тюрми народів».
Із наказу Головного командира УПА Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» від 14 жовтня 1947 року: «…Визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА».
Уперше назву Українська повстанська армія «Поліська Січ» ужито в наказі Тараса Бульби-Боровця № 21 від 16 листопада 1941 року.
Статистика свідчить: Українська повстанська армія та підпілля ОУН не мали «буржуазного» характеру. Землероби переважали як серед місцевих, так і з-поміж немісцевих повстанців.
Збройні виступи проти представників Третього рейху бандерівці почали здійснювати ще восени 1942 року. Цим пояснюється спроба пов’язати дату створення УПА зі святом Покрови.
Поляки прагнули спільної з українцями свободи від Російської імперії, притому йшлося про спільне існування в межах польської держави. Коли ж українські революціонери услід за поляками виголосили прагнення до незалежності, то на них одразу було навішено ярлики «колаборанти» і «бандити».
Степан Бандера запропонував усім членам ОУН вивільнений через ув’язнення час приділити посиленому навчанню: декому завершити університетську науку, решті здобути знання від початкового рівня.

«Українська Канадіана» про 125-річну історію української діаспори в цій країні. Канада єдина країна західного світу, де українці не стали бідними родичами у чужій країні, а стали тими, що я називаю акціонерами держави. Вони впливають на її політичне, економічне життя. Також там є об'єднана і дуже сильна громада, яка активно впливає і допомагає Україні.
Проект «Канадіана», присвячений 125-річчю від початку аграрної еміграції українців до Канади, існує в декількох форматах: серія публікацій в онлайн-виданні «Історична правда», друкована збірка «Українська канадіана», перший із чотирьох томів якої вийшов торік у видавництві «Дуліби», а також фільм «Наші найперші. Українські відкривачі Канади», створений телеканалом ZIK. Ініціатор проекту, редактор і ведучий «Історичної правди» Вахтанг Кіпіані каже, що взявся за «Канадіану», щоб розширити горизонти української аудиторії.
Співредакторкою видання стала письменниця Марина Гримич. До книжки ввійшли рукописи перших літописців українсько-канадської історії Осипа Олеськіва та Нестора Дмитріва, документи Андрея Шептицького й Никити Будки, збірка авторських емігрантських пісень Теодора Федика.
Історія української діаспори в Канаді – а це третя діаспора за кількістю українців у світі – набагато складніша й цікавіша, ніж заведено вважати.
«Ми уявляємо українців Канади доволі спрощено. Коли я почав займатись історією найперших українських емігрантів у Канаді, стикнувся з тим, що навіть історики в Україні, які займаються цією темою, не розуміють до кінця, через які складнощі й виклики пройшли ті перші українські поселенці», – розповідає Вахтанг Кіпіані. У процесах мандрів Канадою В.Кіпіані зрозумів, що є величезний пласт історії, який нам не відомий. У книзі зібрані тексти, які написані тоді. Це не наукові тексти про ті часи, це тексти, які описували свіжі відчуття людей, що вирішили покинути Україну і поїхати на Захід. Емігранти не самі про себе розповідають, це роблять ті люди, які до них їздили за духовною підтримкою.
Мало хто знає, що якісний сорт пшениці до Канади ще позаминулого століття завіз фермер з України, і саме це зерно потім купував у канадців Радянський союз. Доклались українці і до розвитку канадської національної ідеї, яка побудована на мультикультурності. А в сучасній Канаді неймовірно популярні українські народні танці.
Організатор презентації – Український інститут національної пам'яті та Фонд Ігоря Гузя «Прибужжя».
Телефон для довідок: 0504444881 (Леся Бондарук)