ЗРУБАНІ ТОПОЛІ ПЛАЧУТЬ ВІД НЕПРАВДИ

Суд виправдав фермера, хоча лісова охорона довела, що він привласнив самовільно зрубану деревину
Сивочолому вчителю з міста залізничників Тадею Доброхлопу на правах приватної власності належить понад п’ять гектарів ріллі. Наділ цей знаходиться вздовж старої дороги між Ковелем та Луковом. Тадей Казимирович отримав тут землю для свого фермерського господарства “Деменщина” ще у 1993 році від Старокошарівської сільської ради Ковельського району.На схемі земельної ділянки, півгектара якої займають чагарники, чітко зазначено, що вона межує з дорогою, біля якої ростуть тополі. На думку Доброхлопа та землевпорядників, які проводили вимірювання, дерева знаходяться саме на його території.
Коли у серпні минулого року помічник лісничого Зеленівського лісництва спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства “Тур” Сергій Карпук та майстер лісу Валерій Кондрацький разом з приватним пилорамником Геннадієм Кіндером почали пиляти вздовж дороги дерева, Доброхлоп попередив їх, щоб вони чого доброго не зрізали ще і його тополі.
Але через деякий час невідомо яким чином тополі навпроти фермерської землі таки виявилися зрубаними. Тадей Казимирович каже, що їх спиляла лісорубна бригада акціонерного товариства “Тур”, лісова охорона стверджує зворотнє, мовляв, до незаконної рубки деревини причетний фермер. Але за руку, як кажуть, ніхто нікого не зловив. Як би там не було, але тополю, за ініціативою самого Доброхлопа, було перевезено на подвір’я його сусіда по полю Михайла Панечка. Причому, вивозився ліс серед білого дня на очах багатьох свідків двома тракторами. Десь з тиждень зберігалася деревина у причепах. Зрозуміло, що ніхто на неї так і не зголосився.
— Фермер зобов’язаний був здати незаконно зрубані дерева сільській раді, — говорить інженер охорони і захисту лісу “Туру” Василь Козак. — Однак він цього не зробив, чим порушив законодавство. Особа однаково притягується до відповідальності: чи то самовільно зрубала, чи то привласнила кимось незаконно зрубану деревину.
Крадений ліс фермери надумали порізати на дошки. За словами Доброхлопа, син Михайла Панечка — Юрій — завіз лісоматеріал на пилораму до свого швагра. Після розпилювання Юрій розрахувався з пилорамником і забрав дошки на подвір’я батька, де вони знаходяться й по сьогодні. Як твердить Василь Козак, особисто Доброхлоп організував вивезення краденого лісу, але на пилораму Геннадія Кіндера. За деревину Доброхлоп ніби отримав від Кіндера гроші.
Проте одна колода розпилена не була. Цей кругляк і став для фермера своєрідним вироком від лісівників. Кіндер написав доповідну директору СЛАТ “Тур” Петру Смалю про те, що на його пилораму Доброхлопом завезено 5,3 кубометра ділової деревини. Бригада добре знайомих фермеру працівників “Туру” в складі помічника лісничого Сергія Карпука, старшого майстра лісу Анатолія Лук’янчука та майстра Валерія Кондрацького підписала акт, що на пилорамі Кіндера виявлено колоду тополі. Лук’янчук склав протокол про лісопорушення, яке, так би мовити, виявив Кондрацький, вказавши, що порушником є Доброхлоп. Але тут, мабуть, лісники вже переплюнули самі себе, бо протокол виявився складеним за чотири дні до підписання акта! Як лісова охорона заздалегідь могла знати і зафіксувати особу лісопорушника?
Над Доброхлопом почали згущатись чорні хмари. За привласнення самовільно зрубаних 12 дерев СЛАТ “Тур” подав на Доброхлопа в суд, вимагаючи стягнути з нього небагато-немало — 15 тисяч гривень. Однак суд лісівники програли. Свідчення, яке схилило терези Феміди на користь фермера, надав заступник начальника Ковельського районного відділу земельних ресурсів Василь Клиновий. У судовому засіданні Василь Євгенович заявив, що СЛАТ “Тур” не може виступати позивачем у даній справі з тих причин, що йому не належить земля, на якій було вчинено самовільну рубку. На підтвердження своїх слів Клиновий представив суду схему земельної ділянки Доброхлопа, яка надавалася йому Старокошарівською сільською радою.
— Це якийсь абсурд! — не приховував свого обурення Василь Козак. — На наше прохання спеціалісти центру геодезії та кадастру “Ковельгеодезія” електронними приладами переміряли земельну ділянку пана Доброхлопа і виявили, що насправді вона... більша на 0,6 гектара, ніж зазначено в інших документах. Ми заявили на суді, що Клиновий представив фіктивні розрахунки і що внаслідок недбальства землевпорядників за фермером рахується понад півгектара “зайвої” землі, тобто якраз ота придорожня смуга, де й було зафіксовано самовільну рубку деревини. Але до наших зауважень суддя Тамара Луньова не прислухалася.
З паном Клиновим зустрітися мені, на жаль, не вдалося, оскільки він перебуває у відпустці. Начальник Ковельського районного відділу земельних ресурсів Василь Бойчук нічого толком пояснити не зміг. І схоже на те, що районні земельники, зрозумівши ситуацію, вже дають “задній хід”.
— Вчора я видав адвокату Доброхлопа довідку про те, що у проекті відведення йому земельної ділянки ніяких тополь немає, є тільки чагарники, — мовив Василь Бойчук.
Представники СЛАТ “Тур” посилалися в суді на генеральний план — таксацію, згідно з якою землі, а точніше частина земель, де було здійснено самовільну рубку, віднесено до лісового фонду, що дає змогу їх лісогосподарському товариству звертатися з даним позовом до суду. Феміда ніби й повірила лісівникам, що тополі росли на території, яка належить до лісового фонду, але попросила представити на це документи, а таких... не виявилося.
— Суд вимагав, щоб ми терміново внесли зміни до свого державного акта, — говорить лісничий СЛАТ “Тур” Віктор Воробей. — Втім, на це у нас не було ані часу, ані коштів.
За словами директора “Туру” Петра Смаля, його підприємство фактично має 50 тисяч гектарів, але корегування і внесення змін до державного акта ще не зроблено.
Під час розгляду цієї справи атакував лісівників і Доброхлоп. За його словами, підприємець Кіндер займався рубкою тополі вздовж дороги, не маючи на це спеціального лісорубного квитка. Такий дозвіл йому нібито виписали лише тоді, коли фермер поскаржився у Ковельську райдержадміністрацію. Представники позивача заявили, що власник пилорами Кіндер справді допустив лісопорушення під час самовільної рубки тополі, але він відшкодував збитки, добровільно сплативши штраф. Тоді Доброхлоп та його адвокат Петро Дубровський заявили обгрунтоване клопотання представити акти про лісопорушення, допущені Кіндером, та оригінал документа про сплату ним збитків. Однак слушне прохання відповідачів суддя Ковельського районного суду Тамара Луньова з якихось причин відхилила.
Після цього у перервах судового засідання до Доброхлопа неодноразово підходив працівник товариства “Тур”, який намагався переконати фермера, щоб той заплатив хоча б чисто символічну плату за лісопорушення і не ганьбив себе як фермера і педагога, але Тадей Казимирович мав з цього приводу свою думку.
Отже, фінал судового протистояння виявився для лісівників сумним. Суддя Тамара Луньова визнала, що самовільною рубкою дерев товариству “Тур” не заподіяно матеріальної шкоди. Але ж лісогосподарське товариство відстоювало державні інтереси, намагаючись притягнути до відповідальності особу, яка привласнила незаконно зрубану деревину?! Позов суд залишив без задоволення, врахувавши і той факт, що Доброхлоп безпосередньо не брав участі у самовільній рубці дерев і не був її організатором. Як же тоді бути із законом, який нібито писаний для всіх?
Схоже на те, що лісівники після такого фіаско у стінах ковельського правосуддя сидіти склавши руки не будуть. Як заявив Петро Смаль, лісогосподарське товариство “Тур” має намір звернутися до Волинської природоохоронної прокуратури, щоб вона заявила на Доброхлопа позов до суду. Тадей Казимирович також не збирається здаватись. Він зробив хід “конем”, звернувшись із скаргою до Ковельського міжрайонного прокурора Сергія Масалова та просивши притягнути до відповідальності керівників СЛАТ “Тур” за нанесення збитків його фермерському господарству “Деменщина”. Оскільки, як вважає Доброхлоп, саме лісники зрубали отих 12 тополь.
У міжрайонній прокуратурі заяву прочитали, але у порушенні кримінальної справи відмовили. Таке рішення Тадею Казимировичу не сподобалося. Побувавши на особистому прийомі у прокуратурі області, він продовжує шукати свою “правду”. Від того всього гірко плачуть хіба що тополі, самовільно зрубані злодійською рукою, яку державі так і не вдалося покарати.
Ярослав ГАВРИЛЮК.