Будьте обачні: сьогодні - Обливаний понеділок
Другий день великодніх свят називався Волочильним, Обливаним, Поливальним, або Водяним понеділком. Понеділкові обряди розподіляються на два окремих дійства: так звані пристосувальні обходи, що й дало назву Волочильного понеділка, та обливання водою – Поливальний понеділок
Про це пише Укрінформ.
На другий день Великодня українці ходять провідувати одне одного: годилося обійти й привітати сусідів, кумів, сватів, дядьків, тіток, хрещених, бабів-повитух, далеких родичів, приятелів тощо. При зустрічі христосувалися, обмінювалися писанками або крашанками, зичили всіляких гараздів. Цей давній звичай був дуже позитивним і мав на меті згуртування громади, більш тісну соціалізацію. Варто зауважити, що, починаючи десь з ХVІІІ століття, офіційній церкві (а то була московська церква) давній український звичай не дуже подобався, але нічого вдіяти вона не могла, тож мусила терпіти великодні походеньки українців.
Другий день Великодня — Світлий Понеділок. Його називають ще «поливаним», бо у цей день хрещеники йдуть «поливати» своїх хрещених матінок і бажають їм щасливих свят. Поливають парфумами або водою.
До другого звичаю - поливання водою, коріння якого сягали ще язичництва – вона ставилася вкрай негативно, називаючи подібні обряди «бісівськими ігрищами» і «поганськими звичаями» й видавала спеціальні циркуляри, які мали на меті заборонити понеділкові обливання. Щоправда, як не забороняли, а звичай все одно існував: молоді закон не писаний. Подібні дії вважалися очисними, так само як і на Водохреща, Чистий четвер, чи на Купала. Коли рано-вранці до криниць чи до річки приходили дівчата, на них вже чатували парубки й обливали водою. Деінде так вчиняли на вулиці або ж у хаті, і це вважалося природною витівкою. З цим обрядом, особливо в західних областях України, пов’язана ще одна дія: дівчина, яку хлопець облив водою, мала подарувати йому писанку.
Другий день Великодня — Світлий Понеділок. Його називають ще «поливаним», бо у цей день хрещеники йдуть «поливати» своїх хрещених матінок і бажають їм щасливих свят. Поливають парфумами або водою. Хрещені за це дають їм пасочки, крашанки, гроші та цукерки. Дорослі чоловіки теж поливають дівчат та жінок, а їх за це пригощають. Деякі завбачливі матусі, у яких були дівчата на виданні, коли приходили поливальники, непомітно клали під поріг свячену вербову гілку. Вірили: той хлопець-поливальник, котрий, виходячи з хати, спіткнеться об поріг, під котрим лежить гілочка, стане зятем у тій хаті.
Якщо у Світлий Понеділок ішов дощ, означало, що таким буде й літо.
