Іван Жуковський на фронті.
Лідер нововолинського «Шахтаря» захищав Україну у найгарячіших точках
У наймолодшому місті на Волині Івана Жуковського – високого чоловіка спортивної статури і з модною борідкою – знають усі. Він – лідер місцевого футбольного «Шахтаря». Але його історія – особлива. Вона – свідчення того, що футбол і війна інколи проходять поруч, і там, де закінчується зелений газон, починається чорна земля фронту
– Мріяв з дитинства стати футболістом, – сказав при зустрічі Іван Жуковський, – старші брати Сашко й Тарас дружили зі спортом і футболом, мене також тягнуло до цього. Передплачував журнал «Футбол», у нашій кімнаті всі стіни були обвішені саморобними постерами із портретами футбольних знаменитостей. І хоча професійним футболістом не став, але для футбольної слави Нововолинська щось, а таки роблю…
«Старший брат віддав життя за нас»
Іван – син свого міста. Змалечку ганяв м’яча на старих майданчиках, де перші голи завжди супроводжувалися сміхом друзів і голосами мам, що кликали додому вечеряти. Він ріс у родині, де честь і відповідальність – не гучні слова, а спосіб життя. Батько – учасник Революції Гідності, боєць АТО, людина, яка знала ціну свободі, мама трудилася на бавовнопрядильній фабриці. Іван після закінчення школи №3 і місцевого електромеханічного технікуму продовжив навчання у Львівському аграрному університеті, де грав за студентську команду і його постійно агітували тут залишатися.
Проте повернувся у рідний Нововолинськ і став капітаном зіркового складу «Шахтаря», який кілька років тому виборов перше місце у Чемпіонаті Волинської області і донині не опускається нижче четвертого місця.
У родині Жуковських троє братів. Найстарший, Тарас, ще з перших днів повномасштабного вторгнення пішов на фронт. Він не чекав, не вагався, бо для нього захист України був продовженням родинної традиції – там, де треба бути, коли Батьківщина кличе. І він не повернувся. Став одним із тих, про кого кажуть коротко і важко: віддав життя за нас…
«Нічний бомбер» Іван Жуковський був там, де найгарячіше
Іван же – наймолодший брат. Спортсмен, гравець місцевого футбольного клубу «Шахтар». Хлопець, який мріяв вийти на великий стадіон, але замість футбольної форми вдягнув форму
116-ї бригади.
– Частина була новостворена, – продовжує Іван, – навчання на Яворівському полігоні, потім – жорсткі тренування у Латвії під командуванням латвійських інструкторів, коли спали на дворі у 25-градусний мороз і яким вдячні за цю науку. Ті хлопці чудово знали, куди ми йдемо і вчили нас високопрофесійно, за що вдячні. Потім передова на Запорізькому напрямі, знову навчання у Житомирі, і ось із 12 чоловіків у «нічні бомбери», тобто оператори БПЛА, відібрані двоє: я і мій побратим.
Іван пройшов і Авдіївське пекло, як мовить, «ворогів знищили безліч, але вони все сунули і сунули».
Він воював там, де було найгарячіше, там, де мрії тимчасово складають під бронежилет, а життя ділиться на «до» і «після». Запорізький напрямок, Харківщина, Донеччина... За півтора року Іван пройшов і Авдіївське пекло, як мовить, «ворогів знищили безліч, але вони все сунули і сунули».
Сльози навернулися на очі у хлопця, на секунди перестав говорити, коли згадав Донеччину, де загинув брат. Війна йому сниться дуже часто, окремі бої. На щастя, всі хлопці, з якими пройшов чимало небезпек, живі. Спілкуються телефоном майже через день.
…Сьогодні Іван знову тримає м’яча. Для нього футбол – не просто гра. Це – дихання, повернення до мирного ритму, пункт призначення після довгої дороги крізь війну. Поле знову стало місцем, де життя продовжується, де б’ється серце міста, якого він не покинув і яке не покинуло його.
Сім’я Жуковських живе далі. Мама – у турботах і молитвах. Батько – у пам’яті. Іван – у грі. Тарас – у Вічності. Разом з братом Сашком трудиться у сфері меблевого виробництва, а з дружиною Анною виховують доньку Ясенію.
І ця історія – не лише про війну. І не лише про спорт. Вона – про людську витривалість і про те, що герої не завжди носять ордени на грудях. Інколи вони просто виходять на поле у формі рідної команди, стиха піднімаючи голову до неба, де на кожну перемогу дивиться той, хто вже не з нами.
Підсумкова турнірна таблиця Чемпіонату Волині-2025:
* – Чемпіон Волині буде визначатись у «Золотому матчі» між командами «ЛСТМ 536» і ФК «Тростянець» на нейтральному полі. Про місце проведення, дату та час початку матчу ми повідомимо, інформує Асоціація футболу Волині.
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ .
Зараз також читають: Відомий волинянин про те, як у протистоянні «Шахтар» – «Динамо» Ярмоленко схопив Бондаря за горло.
