80 років тому волинські оунівці прийняли нерівний бій, але не здалися

На відкриття Хреста приїхали родичі загиблих навіть із волинського Тернопілля

Цей пам’ятний знак став символом незламності духу та жертовності, увіковічнюючи імена: Ярослава Дудара («Верес»-«Архип») – керівника КП ОУН; Василя Коренюка («Модест»-«Кость»-«Палій») – референта СБ; Леоніда Волосовця («Максим»-«Улас») – шефа зв’язку; «Вадима»-«Золотаренка», «Вік»-«Апостола», «Вовка»-«Лигу», Григорія та «Сизого».

На велелюдному заході, що розпочався виконанням Державного Гімну України, були присутні представники влади: голова Луцької районної держадміністрації Анатолій Костик, голова Луцької районної ради Тетяна Павлова-Багрійчук, секретар сільської ради Ольга Овсіюк, заступники сільського голови Леонід Гроголь та Валентин Приходько, директорка КЗ «Центру культури, туризму, молоді та спорту» Тетяна Ковжук, депутати сільської ради, представники громадських організацій «Козацько-історичний курінь «Чорна рада» (село Гірка Полонка Луцького району) та «Меморіал Південна Волинь» (Тернопільська область).

Усі присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав своє життя за волю та незалежність нашої держави.

Освячення здійснив Високопреосвященніший Михаїл – Митрополит Луцький і Волинський. Після заупокійної літії та виступу історика Андрія Жив’юка, до слова запрошувалися нащадки загиблих. 

Урочисті виступи від Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Колос» та Луцького Пласту додали заходу піднесеного настрою. 

Представники влади поклали квіти до пам’ятного знака, який виготовлено спільними зусиллями громадських організацій «Козацько-історичний курінь «Чорна рада» та «Меморіал Південна Волинь» за кошти Підгайцівської сільської ради.

Їх видав зрадник…

За словами доктора історичних наук Андрія Жив’юка, на цьому місці 80 років тому у нерівному бою загинули 10 оунівців.

«До їхньої загибелі спричинилася зрада. Зрадник знайшовся, який здався НКВДистам. Він брав участь у спорудженні цих криївок, знав їхнє розташування і привів їх сюди. Місцеві мешканці, зокрема жінки, на обійстях яких були споруджені ці сховища, вони також були покарані», – розповів Андрій Жив’юк.

«Я привіз сина, внукам ту інформацію про подвиг родича передати хочу», – каже Михайло Паламар.    

На цьому місці, де встановили пам’ятник, були хати, їх знищили, щоб не було пам’яті.

Як розповів «Суспільному Луцьк» Михайло Паламар, тоді загинув брат його бабусі Анни – Ярослав Дудар на псевдо «Верес». Він прожив коротке, але яскраве життя, каже чоловік. Загинув у 30 років, мав схильність до наук та мистецтв. Навчався в Львівській політехніці, де долучився до ОУН, був активним членом, в студентські роки був крайовим провідником на Холмщині.

«Попав у тюрму, був звільнений, був провідником. У 1941 році попав у німецьку тюрму, пів року відсидів, зумів втекти, прийшов, як розказувала бабця, худий, змучений, відлежався трохи й пішов продовжувати боротьбу. Я привіз сина, внукам ту інформацію про подвиг родича передати хочу», – каже Михайло Паламар.

…Лариса – уродженка села Уляники, нині проживає в Тернополі. Приїхала вшанувати пам’ять діда Леоніда Волосовця на псевдо «Улас», який загинув у бою. Він був рідним маминим дядьком. У сім’ї на цю тему не говорили.

«Він народився 7 квітня 1918 року. В 1939-му сидів у польській тюрмі за Україну, за свої переконання. Потім пішов в ОУН і загинув тут 12 грудня 1945 року. Хочеться, щоб ця його жертва не була даремною, як і цих хлопців, які зараз гинуть», – говорить Лариса.

77-річний Василь Коренюк у 1945 році втратив дядька Василя Коренюка. Каже, що знає про нього небагато, лише те, що у 1941-му його призвали в армію, служив, почалася війна. Знав німецьку, потрапив під час війни у німецьке оточення, але йому вдалося вирватися з нього і він пішов у підпілля.

«З підпілля дядько пішов в УПА. Я в газеті статтю знайшов і почав шукати всякі документи, щоб знати більше, бо за Союзу нічого не можна було знайти», – розповідає Василь Коренюк. 

Василина СМЕТАНА, Богдана ШЕВЧУК