Курси НБУ $ 39.22 € 42.37

ЛІВАНСЬКА РОДИНА ЗУСТРІЛАСЯ У ЛУЦЬКУ

Чому два брати-ліванці прийняли українське громадянство

Чому два брати-ліванці прийняли українське громадянство
Одного вихідного дня ми сиділи з приятелем за надвірним столиком кафе “АІС”, пили каву. Згодом до нас підсів ще один компаньйон, чемно привітавшись.
— Знайомся, цей чоловік приїхав з Лівану,— зазначив приятель.
Подумалось, що, може, лучанин їздив туди на заробітки чи у службове відрядження. А все було, виявляється, навпаки.
Розговорилися. Валід Харб, як звати нашого нового співрозмовника, корінний житель Лівану, сім років навчався у Львівському медичному інституті, опісля пройшов ординатуру в Київському медінституті, здобув професію лікаря-гінеколога.
На батьківщину Валід не спішив повертатися. Ця гірська азіатська країна на узбережжі Середземного моря зруйнована багатолітньою громадянською війною, зазнає окупаційних вторгнень із сусідніх територій.
А тому молодий ліванець вирішив не ризикувати, одружився на симпатичній киянці Тетяні, став підприємцем однієї з фірм, яка розгорнула свій бізнес в Києві і Луцьку.
— Вперше я приїхав у Луцьк дванадцять років тому,— каже Валід. — Мені здається, що це одне з кращих міст України — комфортне, затишне, зелене. З ним поєднані ще й родинні зв’язки...
І тут до нас підсів брат Валіда — Джамаль, який також добре володіє українською, російською мовами.
— А як ти потрапив до Луцька?— питаю Джамаля.
— По знайомству своєї майбутньої дружини. Знаєш, жінки — це найбільша політика,— відбувся жартом.
Джамаль одружився на лучанці, вже одинадцять років живуть в нашому місті, в інтернаціональній сім’ї підростає двоє дітей — семилітня дочка і шестирічний син.
Ось він вже й поряд з нами — вертлявий, непосидливий Давидко. Прибіг після прогулянки по місту з дідусем і бабусею. В гості до синів і внуків прилетіли з Бейрута (столиці Лівану) батько, 75-річний Давид Харб зі своєю молодою, симпатичною дружиною Рімою. Мати братів Харбів померла. Ось так несподівано ми зустрілися в Луцьку з великою ліванською родиною.
До речі, глава сімейства вже втретє приїздить в Україну, взагалі любить подорожувати. Позаяк за професією він будівельник-дизайнер, поцікавився:
— А як ви оцінюєте дизайн Луцька?
— Я почуваю ще себе молодим, тому багато хотів побачити. Враження від вашого міста чудові. А ще подобаються люди, щирий і відвертий український народ. Люблю Україну, бо тут — мир, немає війни. Це дуже гарна, унікальна країна.
Може, тому й брати Валід і Джамаль уже прийняли українське громадянство.
Святослав КРЕЩУК.
Telegram Channel