Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
До булави, кажуть, ще треба й голови…

Волинь-нова

До булави, кажуть, ще треба й голови…

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган унаслідок референдуму отримав фактично безмежну владу: крім президентської посади він тепер очолюватиме і уряд, а також зможе розпускати парламент. Чи проголосували б ви за схожі повноваження для Петра Порошенка, щоб нарешті навести лад в Україні?


Володимир КАРПУК,
народний депутат України V та VI скликань (м. Луцьк):
— Хоча у певної частини населення і є сентиментальне ставлення до «сильної руки», я в Україні не бачу людини, якій би можна було довірити такі широкі повноваження. Петро Порошенко в силу свого характеру і так сьогодні керує міністерствами фінансів та економіки, Нацбанком, закордонними справами, тобто усім, що знає краще за інших. Наскільки я поінформований, він навіть у літературі вирішує, кому, де, що і як робити. Вистачить Порошенку і цього.



Сергій САФУЛЬКО,
адвокат, заслужений юрист України (м. Луцьк):
— У нашій країні зараз справді така вакханалія, що далі нікуди. Бачу, що повертаються практики, які існували кілька років тому, зокрема, стосовно підприємців, тільки це робиться в ще більш пародійній формі. Порошенко порядку не наведе. Тому що він сам із тих, хто цю вакханалію створює. Він явно не той, кому такі повноваження треба надавати. Але так само я б не проголосував за жодного із нині чинних народних депутатів, як і за луцьких міських…



Володимир ФЕСЕНКО,
політолог, директор центру прикладних політичних досліжень «Пента» (м. Київ):
— Я б не проголосував за такі повноваження для будь-якого очільника країни. Бо це шлях не до покращення, а до диктатури. Влада глави держави у нас має бути урізана. Для всіх, хто б не займав цю посаду. Необмежені повноваження не є запорукою наведення порядку і здійснення реформ, але вони гарантують шлях до авторитарного режиму.



Людмила КИРДА,
депутат обласної ради (смт Маневичі):
— У нас парламентсько-президентське державне управління, але це лише формально. Насправді все склалося так, що в країні влада фактично зосереджена в руках однієї людини – Президента. І надавати йому такі повноваження на законодавчому рівні було би великою помилкою. Він багато говорить про реформи, децентралізацію влади, європейські стандарти. Але реалізувати їх доволі непросто, тому що вони недосконалі. При тому корупція процвітає, країною продовжують керувати олігархічні клани. Рівень життя простих громадян залишається за межею бідності. Я вважаю, що не можна розподіляти повноваження так, щоб у руках очільника держави опинилося все, а в людей – нічого. Це недопустимо. А значить, треба руйнувати систему олігархічних політиків, що керують країною. На жаль, нам давно нав’язали умови, за яких влада належить народу, в той час як суспільство не має жодного важелю впливу, окрім революції.



Андрій БОНДАРЧУК,
Почесний громадянин Луцька і Волині, депутат Верховної Ради I скликання (м. Луцьк):
— За такі повноваження я б не проголосував. Відомо, що всі диктатури, засновані на насильницьких засадах, розпалися. Звичайно, жорсткі заходи треба застосовувати до тих, хто порушує норми демократії, моралі. Порошенко замість того, щоб припинити всю вакханалію, оберігає її своєю кадровою політикою. Виходить, що гарантові вигідно консервувати стан війни, сором'язливо називаючи її АТО, бо це такий щит, який убезпечує і його владу. Порошенко двічі винен: за такі жорстокі кроки заради збереження влади і за нівелювання цінностей Майдану.



Дмитро ТАРАСЮК,
голова Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України (м. Рівне):
— Ні, ні, ні! У жодному випадку. У нас уже був приклад, коли Янукович узурпував всю владу, що з цього вийшло? Ніяких повноважень додаткових йому не потрібно, нехай використовує добре ті, що надані йому Конституцією. В одні руки не можна віддавати всю владу, я в цьому твердо переконаний!



Юрій ПАВЛЕНКО,
екс–міністр у справах сім'ї, молоді та спорту; народний депутат України (м. Київ):
— Я б не проголосував за таке рішення. Понад те, вважаю, що Україні варто посилювати парламентсько-президентську форму правління і на перспективу, мені здається, для нас ефективною буде парламентська модель. Нині всі «коаліціади» й інші баталії у Верховній Раді зазвичай ініціюються за її стінами, зокрема в Адміністрації Президента. Крім того, законодавча гілка влади в Україні має пройти серйозний шлях розвитку: потрібно чітко визначити повноваження та відповідальність і коаліційної більшості, і опозиції, підвищити роль комітетів, посилити контрольну функцію Верховної Ради та провести інші зміни, що зробили б ВР дійсно парламентом, а не продовженням «Верховного Совета УССР».



Володимир АР’ЄВ,
народний депутат України, голова постійної делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи (м. Київ):
— Порошенко в жодному випадку не виносив би таке питання на референдум. У нас немає потреби міняти Конституцію. Була необхідність внести поправки в Основний закон щодо судової системи — ми це зробили. Будь-які інші зміни, що стосуються розподілу повноважень між гілками влади, зараз непотрібні.



В'ячеслав БОГДАН,
депутат обласної ради (м. Любомль):
— Вважаю, що у країні має бути дві вертикальні гілки влади: делегована народом своєму представникові у парламенті законодавча та виконавча, носієм якої є уряд. Це означає, що кожна з них є самостійною. Одна людина не може управляти державою. Це просто їй не під силу. Крім того, віддати всі повноваження в одні руки небезпечно для країни, оскільки це може призвести до неможливості суспільству впливати на політику держави. Виникатиме ймовірність того, що на керівні посади призначатимуться ті люди, які реалізовуватимуть політику, вигідну лише владі. І від цього ми краще жити не станемо, навести лад у країні не вдасться. І в Президента, і в уряду є свої повноваження. Кожен повинен виконувати роботу належним чином. Сьогодні найголовніше — повернути довіру людей.



В'ячеслав СУДИМА,
заслужений працівник культури України (с. Рокині Луцького району):
— Ердоган у Туреччині отримав безмежну владу через референдум, тобто через спілкування з народом, а в нас усі рішення приймаються через Конституційний Суд, якому знову до 300 тисяч гривень піднімуть зарплатню, щоб керувати у ручному режимі. Ердоган тепер може двічі висуватися на посаду президента і керувати до 2029 року, але наш гарант є заслабким для такого довгого керування. До булави, кажуть, ще треба й голови. Такі повноваження, на мій погляд, можна було довірити В'ячеславу Чорноволу. А тепер бізнесмени при владі будуть лише розвивати свій бізнес. Україна на роздоріжжі: слабкий глава держави — з одного боку і багато фракцій у парламенті – з другого.



Анатолій ГРИЦЕНКО,
народний депутат України VI I VII скликань (м. Київ):
— Петро Порошенко ладу в Україні не наведе. Ця людина жорстоко обманула тих 54% громадян, які за нього проголували, сподіваючись на швидке закінчення війни, на долар по 10 гривень… Про Порошенка можна говорити лише у минулому часі – чим швидше він відійде від влади, тим буде більшою користь для країни. З точки зору виходу з глибокої кризи в умовах російської агресії є два виходи: перший – це парламентська республіка, другий – президентська. Я підтримую другий варіант, тому що не можна мати дві голови нагорі – і уряд, і Президент. Вважаю, що глава держави, який отримав довіру людей, має особисто формувати уряд наступного дня після інавгурації і сам відповідати за все, що обіцяв і що зробив – не «зливаючи» періодично одного за другим прем’єрів і не залишаючись таким собі білим і пухнастим. А щоб очільника країни «не занесло» і він не перетворився на диктатора, потрібні механізми стримування: перше – посилення впливу парламенту на призначення кадрів у силових структурах, друге – реальна децентралізація, коли і бюджет, і повноваження передаються з центру громадам, щоб за владу у Києві так шалено не боролися і потім щоб не було узурпації. Тоді буде результат.



Євген НЕДИЩУК,
голова Поромівської ОТГ Іваничівського району (м. Нововолинськ) :
— Однозначно, ні. Найперше — збільшуючи владні повноваження одного з керівників держави, треба йому довіряти. Три роки тому, коли обирали Президента країни, рівень довіри до Петра Порошенка був досить високий. Я не лише сам голосував за цю людину, а й докладав чимало зусиль, закликав інших підтримати саме його кандидатуру. Вірили, що він, ставши главою держави, справді зможе завершити війну. Минуло достатньо часу, аби виправдати довіру людей. На жаль, цього не сталося, — наш Президент мало що виконав з обіцяного. Тому вважаю, нема сенсу давати йому більші повноваження.



Петро САГАНЮК,
володимир-волинський міський голова (м. Володимир-Волинський):
— Зараз ми маємо парламентсько-президентську державу. Такий устрій задовольняє мене та й, думаю, більшість громадян України. Вважаю, що нам нема потреби щось принципово міняти. Єдине — варто всім дотримуватися законів. І кожен насамперед повинен починати з себе: що я зробив для своєї сім’ї, міста, держави? Не потрібно весь час кивати на когось. Бути патріотами, брати на себе відповідальність в малих і великих справах — це і є шлях до наведення порядку в країні.



Наталія БАЛЮК,
публіцист, головний редактор газети «Високий замок» (м. Львів):
— Я б за жодних обставин не підтримала збільшення повноважень ні для Порошенка, ні для будь-якого іншого президента в Україні. І сподіваюсь, що цього ніколи не станеться. Майдан якраз тому і повстав, щоб Україна не скотилася до якоїсь тоталітарної держави. Люди виступали за демократичне європейське майбутнє, бо вони бачать, що в демократичних країнах життя краще. Усі диктатори погано закінчують, але найгірше те, що країни, які вони очолюють, часто просто розвалюються.
Але коли кажуть про хаос та безлад в Україні, я з цим не згодна. Цю думку в ситуації гібридної війни нам намагаються нав’язати. Так, є у нас певні проблеми росту, але їх мають і країни з більш комфортним життям. Це все минеться. Тому я вважаю, що люди, які хочуть сильну руку, вибачте, недалекі. Вони думають, що ця рука торкнеться когось, а не їх. Ні, вона змете усіх. Тож насамперед має бути сильне громадянське суспільство, яке наглядатиме за владою, бо у неї завжди буде спокуса перейти межу.
Бліц провели Василь УЛІЦЬКИЙ, Алла ЛІСОВА, Лариса ЗАНЮК, Людмила ВЛАСЮК, Мирослава КОЗЮПА, Олег КРИШТОФ.


Я вважаю, що люди, які хочуть сильну руку, вибачте, недалекі. Вони думають, що ця рука торкнеться когось, а не їх. Ні, вона змете усіх. Тож насамперед має бути сильне громадянське суспільство, яке наглядатиме за владою, бо у неї завжди буде спокуса перейти межу.

Telegram Channel