ПЕРЕКЛИК ДЕСЯТИЛІТЬ
Гортаючи старі підшивки газети "Волинь"...
Знайомство з першим номером “Вільної праці”, попередниці “Волині”, знайдете у сьогоднішньому випуску газети. Погортаємо далі старі підшивки.
Перший номер “Радянської Волині” вийшов 12 лютого 1944 року під “шапкою” “Слава червоним воїнам-визволителям волинської землі”. В газеті — один офіціоз, жодної місцевої інформації, окрім оголошення: “У видавництво “Радянська Волинь” потрібні складачі, друкарі, палітурники, машиністки...”
У номері за 27 вересня того ж року уже друкується передовиця “Секретар сільської ради”, а під рубрикою “ Що нового в області” — інформації про те, що у Торчині почав працювати державний млин, у Луцьку відкрився продуктовий магазин для вчителів, уряд прийняв постанову про допомогу вагітним жінкам і матерям.
Цікаво: про що писала моя газета, коли я народився? Розшукав номер за 6 вересня 1946 року. Передовиця: “Плодотворно працювати в новому навчальному році”. Поряд — постанова Ради Міністрів УРСР про зяблеву оранку в колгоспах і радгоспах. На двох сторінках — виклад великої промови Голови Ради Міністрів УРСР М.С.Хрущова на засіданні Верховної Ради. На початку — примітка: “Появу на трибуні тов. Хрущова депутати зустріли бурхливими, довго не стихаючими оплесками. Всі встають”.
Прочитав і зрозумів, що я з’явився на цей світ під чиїсь бурхливі оплески. Та розчарувався публікацією за 27 вересня 1946 року під заголовком “Розбазарюють соціалістичну власність”. Ось витримки з неї:
“На Цуманському приймальному пункті Оликської міжрайконтори “Заготскот” прийомщиком недавно працює тов. Коновалов. Але вже встиг зарекомендувати себе як нечесна людина. Коновалов приймає в рахунок м’ясоздачі овець, свиней, рогату худобу та різну птицю, і все без ваги, без квитанцій. Молодняк рогатої худоби він забиває самочинно й реалізує.
На підсобному господарстві м’ясопункту було посіяно 1,1 га вівса і 0,30 га ячменю. Урожай зібраний. Але невідомо, де подівся.
Про все це якось доповіли секретареві Цуманського РК КП(б)У тов.Чапському, але він спокійно заявив:
— Не ваша справа вручатися в діяльність господарників району”.
Виявляється, шахраї і бюрократи ще раніше від нас народжуються.
Перший, десятирічний ювілей газети: 27 вересня 1949 року. На жаль, редакція забула нагадати читачам, коли вона народилася. Натомість вмістила передовицю з хорошим натяком “Сміливіше висувати жінок на керівні посади”.
Зацікавила одна інформація з рубрики “Вісті з колгоспів”. Цитую:
“По два кілограми хліба на трудодень видає авансом своїм колгоспникам артіль імені Коротченка в селі Кути Локачівського району. 45 пудів дорідного зерна одержав Іван Люпа, 35 — Яків Смаль, по 25 пудів — Федір Люпа, Йосип Гус, Яків Іванчук, Тиміш Марчук та інші”.
Тепер перейдемо з пудів на центнери. На паї моїх батьків, які також немало заробили трудоднів у колишньому колгоспі, СГВК “Рать”, що в Луцькому районі, видає 18 центнерів пшениці, по два мішки цукру і борошна вищого гатунку.
27 вересня 1959 року. Газета знову забула про свій ювілей. Зате багато помістила матеріалів про перебування Микити Хрущова у США.
Кілька заголовків з матеріалів на місцеву тематику: “Спасибі рідній партії!”, “Як сказали — так і буде!”, “Перемогу здобуто”, “Темпів не здамо”, “В інтересах трудящих”, “Рівнятися на передовиків”.
Боже мій, які шедеври! А ми, теперішні журналісти, часто мучимось над заголовками.
І все ж у номері знайшов живинку. “Коли хочеш ребра цілі мати, треба вулицю Шопена обминати”. В сатиричній замітці йшлося про міст через річечку Сапалаївку по вулиці Шопена у Луцьку.
27 вересня 1969 року. Газета нарешті згадала, що їй 30 років. Відомий тепер волинський журналіст і книговидавець Микола Богуш засвітився талантом у нарисі на першій сторінці “Перший тракторист”.
У ролі спецкора газети нинішній головний редактор “Волині” Степан Сачук видрукував кореспонденцію про те, як селяни артілі “Заповіт Леніна” Луцького району обговорювали проект примірного статуту колгоспу.
27 вересня 1979 року. Газета присвятила собі передовицю “Літопис великих звершень”. Але на першій сторінці, окрім офіціозу про Брежнєва і Щербицького, місцевим матеріалам місця більше не знайшлося.
27 вересня 1989 року. Повноцінний номер з передовою статтею “П’ятдесятиліття”. Щоб не ображався обком партії, вмістили “Календар буряковода”. А на відкритті другої сторінки — дискусійна стаття з читачем, який не дуже задоволений сучасною пресою. “Треба звикати до гласності” — про щось говорить такий заголовок?
27 вересня 1999 року. Газета “Волинь” здобула авторитет. Головного редактора Степана Сачука нагородили орденом “За заслуги”. Було відзначено багатьох інших журналістів, ми приймали польських гостей. В номері вміщена інформація про благодійну акцію “Автобус надії”.
Сьогодні ви тримаєте в руках черговий, ювілейний, випуск “Волині”. Яким він вийшов — судити вам, дорогі наші читачі.
Старі підшивки гортав Святослав КРЕЩУК.
Перший номер “Радянської Волині” вийшов 12 лютого 1944 року під “шапкою” “Слава червоним воїнам-визволителям волинської землі”. В газеті — один офіціоз, жодної місцевої інформації, окрім оголошення: “У видавництво “Радянська Волинь” потрібні складачі, друкарі, палітурники, машиністки...”
У номері за 27 вересня того ж року уже друкується передовиця “Секретар сільської ради”, а під рубрикою “ Що нового в області” — інформації про те, що у Торчині почав працювати державний млин, у Луцьку відкрився продуктовий магазин для вчителів, уряд прийняв постанову про допомогу вагітним жінкам і матерям.
Цікаво: про що писала моя газета, коли я народився? Розшукав номер за 6 вересня 1946 року. Передовиця: “Плодотворно працювати в новому навчальному році”. Поряд — постанова Ради Міністрів УРСР про зяблеву оранку в колгоспах і радгоспах. На двох сторінках — виклад великої промови Голови Ради Міністрів УРСР М.С.Хрущова на засіданні Верховної Ради. На початку — примітка: “Появу на трибуні тов. Хрущова депутати зустріли бурхливими, довго не стихаючими оплесками. Всі встають”.
Прочитав і зрозумів, що я з’явився на цей світ під чиїсь бурхливі оплески. Та розчарувався публікацією за 27 вересня 1946 року під заголовком “Розбазарюють соціалістичну власність”. Ось витримки з неї:
“На Цуманському приймальному пункті Оликської міжрайконтори “Заготскот” прийомщиком недавно працює тов. Коновалов. Але вже встиг зарекомендувати себе як нечесна людина. Коновалов приймає в рахунок м’ясоздачі овець, свиней, рогату худобу та різну птицю, і все без ваги, без квитанцій. Молодняк рогатої худоби він забиває самочинно й реалізує.
На підсобному господарстві м’ясопункту було посіяно 1,1 га вівса і 0,30 га ячменю. Урожай зібраний. Але невідомо, де подівся.
Про все це якось доповіли секретареві Цуманського РК КП(б)У тов.Чапському, але він спокійно заявив:
— Не ваша справа вручатися в діяльність господарників району”.
Виявляється, шахраї і бюрократи ще раніше від нас народжуються.
Перший, десятирічний ювілей газети: 27 вересня 1949 року. На жаль, редакція забула нагадати читачам, коли вона народилася. Натомість вмістила передовицю з хорошим натяком “Сміливіше висувати жінок на керівні посади”.
Зацікавила одна інформація з рубрики “Вісті з колгоспів”. Цитую:
“По два кілограми хліба на трудодень видає авансом своїм колгоспникам артіль імені Коротченка в селі Кути Локачівського району. 45 пудів дорідного зерна одержав Іван Люпа, 35 — Яків Смаль, по 25 пудів — Федір Люпа, Йосип Гус, Яків Іванчук, Тиміш Марчук та інші”.
Тепер перейдемо з пудів на центнери. На паї моїх батьків, які також немало заробили трудоднів у колишньому колгоспі, СГВК “Рать”, що в Луцькому районі, видає 18 центнерів пшениці, по два мішки цукру і борошна вищого гатунку.
27 вересня 1959 року. Газета знову забула про свій ювілей. Зате багато помістила матеріалів про перебування Микити Хрущова у США.
Кілька заголовків з матеріалів на місцеву тематику: “Спасибі рідній партії!”, “Як сказали — так і буде!”, “Перемогу здобуто”, “Темпів не здамо”, “В інтересах трудящих”, “Рівнятися на передовиків”.
Боже мій, які шедеври! А ми, теперішні журналісти, часто мучимось над заголовками.
І все ж у номері знайшов живинку. “Коли хочеш ребра цілі мати, треба вулицю Шопена обминати”. В сатиричній замітці йшлося про міст через річечку Сапалаївку по вулиці Шопена у Луцьку.
27 вересня 1969 року. Газета нарешті згадала, що їй 30 років. Відомий тепер волинський журналіст і книговидавець Микола Богуш засвітився талантом у нарисі на першій сторінці “Перший тракторист”.
У ролі спецкора газети нинішній головний редактор “Волині” Степан Сачук видрукував кореспонденцію про те, як селяни артілі “Заповіт Леніна” Луцького району обговорювали проект примірного статуту колгоспу.
27 вересня 1979 року. Газета присвятила собі передовицю “Літопис великих звершень”. Але на першій сторінці, окрім офіціозу про Брежнєва і Щербицького, місцевим матеріалам місця більше не знайшлося.
27 вересня 1989 року. Повноцінний номер з передовою статтею “П’ятдесятиліття”. Щоб не ображався обком партії, вмістили “Календар буряковода”. А на відкритті другої сторінки — дискусійна стаття з читачем, який не дуже задоволений сучасною пресою. “Треба звикати до гласності” — про щось говорить такий заголовок?
27 вересня 1999 року. Газета “Волинь” здобула авторитет. Головного редактора Степана Сачука нагородили орденом “За заслуги”. Було відзначено багатьох інших журналістів, ми приймали польських гостей. В номері вміщена інформація про благодійну акцію “Автобус надії”.
Сьогодні ви тримаєте в руках черговий, ювілейний, випуск “Волині”. Яким він вийшов — судити вам, дорогі наші читачі.
Старі підшивки гортав Святослав КРЕЩУК.
