Петро Тодосійович Філюк народився у селі Залухів Ратнівського району...
Біографічна довідка Петро Тодосійович Філюк народився у селі Залухів Ратнівського району. У 1968 році пішов учитись у Залухівську восьмирічну школу, яку закінчив у 1976 році. Потім навчався у Володимир-Волинському технікумі гідромеліорації і механізації сільського господарства, який закінчив у 1980 році за спеціальністю технік-механік. Після строкової служби в армії навчався в Харківському юридичному інституті. З 1 серпня 1986 року працював слідчим слідчого відділення відділу внутрішніх справ Луцького міськвиконкому. 11 квітня 1990 року обраний суддею Луцького районного суду, а 25 вересня 1992 року — головою цього ж суду. З квітня 2003 року обраний безстроково суддею апеляційного суду Волинської області. 30 вересня 2004 року Петро Філюк Указом Президента України Леоніда Кучми призначений головою апеляційного суду Волинської області. Петро Філюк ніколи не думав, що стане суддею. Мріяв займатися сільським господарством. Тим, власне, і займається зараз, тільки у вільний час. Посадив ліс і сад біля своєї хати на околиці Луцька. Але доля розпорядилася так, що мусив стати головним суддею області. Після закінчення Харківського юридичного інституту працював слідчим у Луцькому міськвідділі міліції. Примітили. На суддівську практику його засватав колишній голова Луцького міського суду Олександр Галич. З посади голови Луцького районного суду Петра Філюка невдовзі постановою Верховної Ради України призначили суддею обласного суду. Нині він, за Указом Президента України, став головою апеляційного суду Волині. Жартома запитав: “А хто головний суддя у вашій сім’ї?”. Петро Тодосійович відповів: — У нас — повна демократія. Завжди шаную думку своєї дружини Олени, синів. Петро пішов моїми слідами, навчається на другому курсі в Національній юридичній академії у Харкові, молодший Андрій — восьмикласник 21-ої школи-гімназії. — Знаю, що ви були організатором двох поїздок суддів України до Угорщини. Недавно повернулися з Рима, Кракова. Любите подорожувати? — Не в тому річ. Ми просто хочемо і мусимо вчитися правосуддю у Європи. Святослав КРЕЩУК. Фото Володимира ЛУК’ЯНЧУКА.
