Пише до вас постійна шанувальниця “Волині” Юлія. В нашій родині завжди читають вашу чудову газету і прислухаються до вашої думки. Тому й звертаюсь...
Пише до вас постійна шанувальниця “Волині” Юлія. В нашій родині завжди читають вашу чудову газету і прислухаються до вашої думки. Тому й звертаюсь. Справа в тім, що у нашій сім’ї — біда. Торік у моєї мами був інсульт, паралізувало правий бік, відняло мову. З часом мова відновилася, мама почала потрошки ходити, навіть дещо робити. Вона проходить курс лікування, приймає уколи, п’є таблетки, та це мало допомагає. Як не прикро, але мушу сказати, що перед хворобою наша мама дуже пила. Потім десь на півроку взяла себе в руки, а тепер я знову помітила, що вона випиває. Я вже і сварилася, що хочеш казала й доказувала. Мама ніби й розуміє, але все одно п’є. Мені її дуже шкода, бо важко жити інвалідом та ще й з батьком не можуть знайти спільну мову, вічно сваряться. Але навіщо ж себе вбивати? Стежити за мамою постійно нема як, бо я навчаюся далеко від дому, а з батьками живуть ще двоє дітей-школярів. Дорога редакціє, я вас дуже прошу, опублікуйте мій лист. Можливо, є якісь народні методи лікування. Хотілося б більше знати про причини інсульту. Кажуть, що це від алкоголю, а, можливо, і від того, що мама часто була побита. Ви розумієте, де п’янки, там нема благополуччя. Я дуже боюся, щоб маму знову не спаралізувало, щоб наслідки хвороби не виявилися фатальними. Адже мама ще молода, їй немає й п’ятдесяти років. Тримаємо корову, то вона доїть, їсти варить часом, але якщо не можна працювати — то ми їй цього не дозволимо. Головне, щоб мама не пила і берегла себе. Уже і не знаю на що сподіватися, остання надія на те, що мама прочитає цей лист у газеті і впізнає себе. Можливо, прислухається, перестане пити. Юлія В.
