Після публікацій під рубрикою “Малі річки Волині” я одержала листа від нашої постійної читачки з Устилуга Онисії Ковальської. Був це не просто відгук, а запрошення на берег маленької річечки, яка тече у прикордонні і впадає у Західний Буг...
Після публікацій під рубрикою “Малі річки Волині” я одержала листа від нашої постійної читачки з Устилуга Онисії Ковальської. Був це не просто відгук, а запрошення на берег маленької річечки, яка тече у прикордонні і впадає у Західний Буг. Йшлося про Студянку, яка, як пише пані Онисія, завдячує своєю назвою воді, що завжди була студена. На жаль, доводиться говорити про це у минулому часі, бо позамулювались джерела, які живили річечку, а, отже, і нема вже тієї студеної води. Студянка так обміліла, що влітку в деяких місцях гуси переходять русло. Я, звичайно, скористалась таким запрошенням і побувала в Устилузі. Разом з Онисією Володимирівною та головним спеціалістом державного управління екоресурсів у Волинській області Валентином Мотронюком ми пройшлися берегами Студянки. Маючи провідника в особі пані Онисії, яка з раннього дитинства пам’ятає цю річку, могли порівняти спогади і те, що залишилося від Студянки. — А річечка була така повновода, що в Русові, вверх по течії колись був водяний млин,— розповідає Онисія Володимирівна. А ще жінка пригадала, як один уродженець Устилуга, льотчик за професією, із захопленням казав: “Якби ви побачили наш Устилуг з висоти?! Яка то краса! З усіх сторін підступає вода: Студянка, Західний Буг, Луга і Білий Буг”. Білим Бугом, до речі, називався ставочок, який брав воду з озера Дударево. Сьогодні вже й того озера нема — калюжа залишилась. Де колись було водне плесо — буряки вирощують. — Це те, що на нашому віку змінилось, — каже пані Онисія. — Сама Студянка мала піщане дно, поцятковане камінцями. І де те все поділось? Вмирає річечка, яка була для нас, малих, найкращим місцем відпочинку. Жінка з любов’ю розповідає про річку свого дитинства, про рідний куточок, де народилась і прожила вже більш як шість десятків літ. І непокоїть її, що ж побачать наші внуки, правнуки, коли багато хто живе сьогодні за принципом: “Після нас нехай і трава не росте”. “Водність річки Студянки регулюється трьома ставками в селі Русів, загальною площею дев’ять гектарів. Проте зараз гідрологічні споруди — в аварійному стані, не працюють. Їх потрібно відремонтувати, очистити від замулення та рослинності з послідовним заповненням водою...”, — це рядки з акта-перевірки десятирічної давності, коли екологічна служба разом із спеціалістами водного господарства вивчала стан малих річок. Як з’ясувалося, лише в наші дні знайшовся підприємець, який взяв в оренду згадані ставки в селі Русів — планує зробити там зону відпочинку. Мешканці Устилуга знають про це і побоюються, що коли дійде до заповнення ставків водою, то Студянка відчує це на собі. Пам’ятають, як було, коли ставки тільки-но спорудили, — в Устилузі Студянка, як кажуть, “стогнала”, бо з проритого в Русові каналу тонни глини попливли в річку. Берег перетворився на трясовину. — Раніше риба запливала в Студянку із Західного Бугу. Та прикордонники змінили русло річки і пустили її через трубу ,— розповідає Онисія Ковальська. — Мабуть, і це порушило водний баланс. Пригадую, під час літньої повені в 1997 році багато риби загинуло. З високої заплавної тераси, що починається за людськими городами, ми спускаємось до Студянки. Туди, де її пустили “через трубу”. Онисія Володимирівна пам’ятає, як річечка вільно несла свої води у Західний Буг. Тепер вона зарегульована і проходить під контрольно-слідовою смугою. Кордон, одне слово, диктує свої умови. Але якби тільки це — ще й самі мешканці Устилуга в одному місці міні-дамбою перегородили природний берег і теж пустили річку через трубу. Та ще й деколи хтось закриває трубу дошками — певно, так рибу добуває. А років два тому між мостом у напрямку на село Хотячів і залізничним мостом русло Студянки було змінено. Перше враження, що зроблено це з тим, щоб запобігти розмиванню берега і можливому підтопленню господарських споруд. Але це не так. Міський голова Микола Ничик розповів про заплановане будівництво об’їзної дороги для вантажного транспорту, який буде прямувати у Польщу. Все згідно з проектом, який пройшов, звісно, екологічну експертизу. — Був ще один варіант — пустити транспорт від Володимира-Волинського, минувши взагалі Устилуг, — говорить міський голова. — Але, видно, це дорожче для держави. Я був би за перший варіант, щоб не доводилось змінювати русло річечки. Студянка в літні місяці і так пересихає. А як буде далі? У розмові з міським головою довелось почути і про те, що самі люди гублять річку. Міській владі доводиться бути буквально сторожем, щоб не вивозили сміття із своїх господарств на стихійне звалище в заплаві Студянки. — І дорогу вже перекопували не раз, — говорить Микола Григорович, — щоб не можна було доїхати в заплаву (є ж спеціальний полігон для побутових відходів по трасі на Володимир-Волинський), і штраф вже багато хто заплатив, але порядку так і не вдається навести... На жаль, не всі такі, як Онисія Ковальська. Не всі переймаються тим, що висихають річки їх дитинства. Катерина ЗУБЧУК. Фото Володимира ЛУК’ЯНЧУКА.
