ЗАВОД ЄВРОПЕЙСЬКОГО РІВНЯ ПРАЦЮЄ НА ВИРОБНИКА

У розпалі — сезон заготівлі і переробки цукрових буряків. Селяни стоять перед вибором: «Куди здати вирощений врожай? Де найвигідніше?» Про умови співпраці володимир-волинських цукроварів, які запропоновано виробникам цьогоріч, і перспективи їх розвитку надалі, розмова нашого кореспондента з головою наглядової ради ВАТ «Володимирцукор» та ВАТ «Горохівський цукровий завод» Андрієм Іванчуком

— У нинішній сезон переробки цукрових буряків ми входимо з доброю репутацією, — розпочав бесіду Андрій Володимирович. — Адже не знайдеться жодного господарства чи окремої людини, яка, маючи з нами справу минулоріч, залишилась незадоволеною. Свої зобов’язання перед здавачами сировини ми виконали сповна. І в нас були найвигідніші умови.
— Очевидно, і нинішнього сезону ви намагаєтеся не розчарувати своїх партнерів?
— Саме так. Цього року, вперше в історії цукрової галузі, ми запропонували фізичним особам по 75 кілограмів цукру за одну тонну зданих буряків і 400 кілограмів сирого чи 15 кг сухого жому або, за бажанням, 150 гривень готівкою та 500 кг сирого жому. Юридичним особам, які потерпають від браку грошей, платимо від 180 до 200 гривень в залежності від місця розташування господарства. Розраховуємось цукром, виробленим тільки з буряків, які довозимо з Горохова і Радехова.
– Андрію Володимировичу, бачимо, що скрізь по області мало не в кожному селі повідкривані бурякопункти. І ви теж працюєте за такою схемою?
— ВАТ «Володимирцукор» також має більше тридцяти бурякопунктів. Однак зусилля спрямовуємо на те, аби буряки завозили на призаводську територію переробки. Адже на отих стихійних приймальних пунктах часто неможливо правильно визначити кількісні і якісні показники сировини. І селяни повинні зрозуміти, що нерідко ота зручність і вигідність в кінцевому результаті повертається проти них самих, бо компенсація усіляких витрат йде з їхніх кишень. Наша мета — встановити прямий контакт між виробником і переробником без будь-яких посередників. Тоді й не виникатиме ніяких недоречностей.
— Знаю, що на заводі стались масштабні зміни в позитивний бік. На якій стадії перебуває реконструкція?
— Вона доходить до свого логічного завершення. Це і дало можливість запропонувати сільгоспвиробникам такі високі ціни за здану продукцію. Реконструкція, у яку було вкладено більше 25 млн. гривень, здешевила собівартість переробки буряків, паралельно збільшивши вихід готової продукції. Якщо взяти в грошовому виразі, то витрати коштів на переробку однієї тонни цукрових буряків зменшаться наполовину.
— Це стало можливим завдяки заміні обладнання?
— Взагалі суть нашої грандіозної реконструкції, в якій були задіяні солідні фірми з-за кордону, аби завод відповідав світовим стандартам, які є в європейських країнах. І ми цього досягнули. Було, закономірно, замінено обладнання на найсучасніше. І тепер впевнено приступили до переробки солодких коренів, хоча багато хто в цьому сумнівався.
— Те, що ви дещо пізніше розпочали заготівлю і переробку цукрових буряків, позначилось на кількості здавачів?
— Чотирнадцять місяців завод працював без зупинки. Перерва після того була вимушена — ми готувались по всіх параметрах якісно змінити підприємство, стовідсотково підготувати його для роботи з сировиною. Ті партнери, які нам вірили, залишились вірними, не спокусились на дешеві обіцянки конкурентів. І вважаємо, що це справжні патріоти Володимир-Волинського району, адже ВАТ «Володимирцукор» є платником податків, і якщо ми працюємо успішно — виграє весь район. І друге. Відтягнувши у часі, у якості ми додали. Адже вересневий буряк не мав базисної цукристості і через штрафні санкції окремі виробники понесли втрати. Наші ж здавачі за свій цукровий буряк отримали суму сповна.
— Судячи з того, які кошти вкладені у завод, переробкою цукристих ви збираєтесь займатися серйозно. Чи маєте чітко сплановану тактику, особливо по відношенню до виробника?
— Загалом Україна з кожним роком отримує все менше цукру — виробництво занепадає. Тому наші бурякопереробні підприємства у Володимирі-Волинському і Горохові з допомогою спеціалістів з-за кордону розробляють спеціальну програму з вирощування цукрових буряків, яка передбачає якісно нову методику взаємостосунків з товаровиробником. Це дасть змогу стабілізувати бурякову зону, аби отримати очікувану кількість сировини. До кінця року налагодимо співпрацю з нашими постійними партнерами, знайдемо способи зацікавити інших, які не пошкодують. Будемо розпочинати з підготовки землі, правильного догляду за культурою. І лише тоді, коли селяни отримають найбільшу віддачу з гектара бурякового поля, з’явиться зацікавленість, відпаде потреба у будь-якій агітації, бо спрацьовуватимуть економічні важелі. Добиватимемось, аби в структурі сівозміни 20—25 відсотків посівних площ займали цукрові буряки.
— Чи маєте вже перші результати, адже робити це в умовах досить широкої конкуренції непросто?
— Можемо похвалитись, що в цьому році провели експеримент: взяли під опіку, так би мовити, одне крупне підприємство, де застосували новітню технологію, починаючи з якісного насіння. І отримали прекрасний врожай — 550 центнерів з гектара при цукристості 18 процентів. Працюватимемо за спланованою програмою, розрахованою до 2008 року, яка передбачає здійснити своєрідний перелом у свідомості сільгоспвиробника, і надалі. І віримо, що нам вдасться наростити зону цукрових буряків до необхідної кількості для потужності двох заводів. А щодо конкурентів, то інколи просто шокують методи недобросовісної агітації і переманювання здавачів сировини. Часто застосовується неправдива інформація — це відчули на собі. Іншою, на мою думку, повинна бути і ситуація в районі в плані спільного вболівання. Чому, наприклад, на території інших, де є свої цукрові заводи, немає бурякопунктів аналогічних підприємств? Це говорить багато про що.
— Та попри все, Андрію Володимировичу, ви успішно працюєте? На що розраховуєте?
— Наші наміри — 120—150 тисяч тонн цукрових буряків, які переробимо за 20—25 днів, давши можливість здавачам отримати добру винагороду за свою нелегку працю.
— Дай Бог їм здійснитися!
Алла ЛІСОВА.