Об’єкти соціальної сфери сьогодні залишились без господаря...
Об’єкти соціальної сфери сьогодні залишились без господаря. Політика урядів 1992—1996 років, закони та постанови, які були прийняті стосовно об’єктів соціальної сфери, сприяли появі у керівників підприємств і організацій вузьковідомчих інтересів, небажання утримувати об’єкти соціальної сфери. Вони — вже не власність заводів і фабрик, колгоспів і радгоспів, але і ради не спішать брати їх на утримання. Звичайно, соціально-культурна інфраструктура, де б вона не знаходилась, потребує чималих коштів на утримання, зокрема, на поточні та капітальні ремонти, виплати заробітної плати обслуговуючому персоналу, на сплату земельного податку та комунальних послуг. Враховуючи той факт, що при приватизації заводів і фабрик соціальна сфера не була включена до статутних фондів господарств, але залишилась на їх балансах, регіональне відділення Фонду держмайна України у Волинській області протягом останніх років докладає багато зусиль, щоб вирішити одне з головних питань — збереження соціальної сфери. А головне — знайти надійного власника майна соціальної сфери. Епопея з передачею у комунальну власність Луцька гуртожитків ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» налічує вже не один рік. Ми пам’ятаємо масові акції протесту мешканців цих багатоповерхівок, які перекривали рух по проспекту Молоді. Минули роки, та проблем у мешканців не тільки не поменшало, а, навпаки, побільшало. З 1997 року в гуртожитках не проводились ремонтні роботи і 2000 квадратних метрів покрівлі будинків потребують термінової заміни. В аварійному стані знаходиться гуртожиток по вулиці Конякіна, протягом трьох років немає гарячої води у гуртожитку № 6. Відсутній і персоніфікований облік електроенергії. Проживаючи в таких умовах, мешканці гуртожитків, у свою чергу, не поспішають сплачувати за отримані комунальні послуги та електроенергію. Заборгованість становить майже 550 тисяч гривень. Та слід сказати, що і підприємство заборгувало своїм працівникам заробітної плати майже на 1,5 мільйона гривень. Стверджувати, що у гуртожитків немає господаря, ми не можемо. Він є, та на жаль, лише номінально. ВАТ «Волтекс» створювалось Міністерством легкої промисловості України шляхом корпоратизації, і гуртожитки не були включені до його статутного фонду. Вони залишились в управлінні засновника — Державного комітету України з легкої та текстильної промисловості. Після реорганізації перейшли до його правонаступника — Міністерства промислової політики України. Господар у столиці, і в нього безліч своїх проблем, а при «Волтекс» для збереження житлового фонду було створено дочірнє підприємство «Волтекс-ЖРЕД». Нереально від підприємства-банкрута, яке нині знаходиться в процесі санації, вимагати неможливого. Та все ж не забуваймо, що в цих гуртожитках проживають майже 2,5 тисячі лучан, в тому числі 792 сім’ї з дітьми. Регіональне відділення Фонду державного майна у Волинській області, виходячи з інтересів мешканців гуртожитків, а не з своїх функціональних обов’язків (ці будівлі не були передані в управління Фонду держмайна), ще у 2001-ому році виступило з ініціативою про передачу їх у комунальну власність обласного центру. Власне, з таким проханням до міських властей повинно було звернутись Мінпромполітики, а ініціювати передачу мало б керівництво комбінату, яке не в силах було утримувати гуртожитки. Чотири роки тривають паперові війни. Міськвиконком відмовляється приймати гуртожитки у комунальну власність, мотивуючи свою відмову тим, що ВАТ «Волтекс» не виконало перелік робіт, визначених створеною міським головою комісією. Перелік робіт — це фактично проведення ремонту будівель на загальну суму майже 300 тисяч гривень. Звичайно, що підприємство-банкрут таких коштів не має. Не передбачило їх у бюджеті на 2004 рік і місто. Позиція міської влади зрозуміла: взяти в такому стані гуртожитки на своє утримання — збільшити навантаження на міський бюджет. До того ж не вирішеними залишаються і питання балансової належності вводів теплових, каналізаційних мереж, силових електроліній. Це теж немалі кошти. За суперечками, кому ремонтувати і як передавати, забули про людей, яким зимувати в цих занедбаних дев’ятиповерхівках. Як відомо, у нас ініціативність завжди карається. Так сталось і у даному випадку. Регіональне відділення Фонду до цих гуртожитків не має жодного відношення і є органом, який лише здійснює контроль за використанням державного майна. Звичайно, що коштів на його збереження, утримання, ремонт і на підготовку до зими у нас немає. Всі ці заходи повинен провести їх власник або міська влада, адже гуртожитки знаходяться на її території. Однак, міська влада повністю самоусунулась від вирішення проблем мешканців гуртожитків ВАТ «Волтекс» і особливо проблеми опалення гуртожитку № 6, де проживає 246 сімей, мотивуючи це тим, що регіональне відділення здає в оренду, а затим розпродує нежитлові приміщення, а, значить, отримує кошти. Абсурдне твердження. Ініціаторами здачі в оренду цих площ завжди виступає тільки балансоутримувач, тобто керівництво комбінату, а ми, згідно з діючим законодавством, є лише орендодавцем нерухомого майна, яке залишилось за межами статутного фонду. До речі, 70 відсотків плати за оренду надходить до державного бюджету, а 30 відсотків — йде підприємству на його утримання. Ми не отримуємо жодної копійки. Якщо ж орендар зробив ремонт цих приміщень, він отримує право на їх викуп. Такого майна протягом 2001—2004 років було продано на суму понад 300 тисяч гривень. Зауважу, що продаж здійснювався за погодженням з адміністрацією ВАТ «Волтекс» і на підставі відповідного наказу центрального апарату Фонду Держмайна України. Всі кошти були спрямовані у державний бюджет. Нині є ще чотири орендарі, які завершують ремонтні роботи і мають бажання укласти договори купівлі-продажу. У випадку, якщо Луцький міськвиконком візьме ці гуртожитки на свій баланс, то зміна власника не несе жодних наслідків для орендаря. Тобто, орендарі будуть викуповувати свої приміщення вже в міста і отримані кошти будуть спрямовані до бюджету Луцька. Саме ці гроші і можна буде використати на ремонт будівель. Нині на балансі господарських товариств, створених в ході приватизації, знаходиться 230 об’єктів житлового фонду та соціальної інфраструктури. Їх власники, а це різні міністерства, не поспішають передавати їх безоплатно, як це передбачено чинним законодавством, у власність територіальних громад. У минулому році було розроблено графік передачі таких об’єктів, який був затверджений першим заступником голови облдержадміністрації. Виконання — на межі 30 відсотків. В місцевих бюджетах на поточний рік навіть не були передбачені кошти на їх ремонт і утримання. Нині на колегії прийнято рішення закласти у бюджети відповідні кошти і до кінця наступного року завершити процес передачі майна у комунальну власність. Чи здійсняться ці наміри? І скільки ще часу доведеться чекати мешканцям гуртожитків на зміну статусу своїх помешкань, що у свою чергу дозволило б їм приватизувати свою житлову площу. Іван УСТЯНЧУК,начальник регіонального відділення ФДМУ у Волинській області.
