ХОДІННЯ ПО МУКАХ

Четвертий рік житель міста Нововолинська, інвалід ІІ групи, оббиває пороги різних інстанцій в надії повернути свої чесно зароблені гроші

“Шановна редакціє! Прошу вислухати біль моєї душі. Я, Костюк Василь Миколайович, маючи тридцять вісім років трудового стажу, 28 з них пропрацював газозварювальником. Внаслідок хвороби зробили операцію на гортань, тривалий час лікувався в медичних закладах обласного центру. На це пішло багато грошей, які довелось позичити під проценти. А як віддавати? Іваничівська СПМК-ЛТД, якої зараз вже не існує, заборгувала мені зароблені мною, а також відпускні та лікарняні гроші – всього 3516 гривень. Коли звернувся в прокуратуру, то чув запитання: “А де ви були раніше?”
Я вже чотири роки їжджу скрізь із скаргами, а результату поки що нема. Відбувся суд, який тривав дев’ять місяців, бо на нього не з’являлись з організації. Буцімто і рішення його було прийняте на мою користь. Але грошей я й досі не отримав. Бо виконавча служба не мала що взяти з організації, де усе начальник розбазарив. Так справа тягнеться з травня 1999 року”.

Василь Миколайович Костюк разом з листом до редакції приніс цілу папку різноманітних документів, які накопичились за три роки.
Зараз важко прослідкувати хронологію звернень інваліда, який законно зароблені гроші намагався собі повернути. За чотири місяці 1996 року він, а також інші працівники Іваничівського СПМК-ЛТД зовсім не отримували зарплати. З 1997 по 1999 роки вона, зі слів Василя Костюка та його колишнього колеги по роботі Анатолія Кравчука, виплачувалась абияк – по 20, 30, 40 чи 60 гривень. І хоч кажуть, що про небіжчиків погано не говорять, колишньому керівнику Анатолію Смалюку не до вподоби були такі скаржники, які хотіли відстояти свої законні права. І таким чином потрапили йому в немилість, бо неодноразово чули на своє ім’я нецензурні слова і запевнення, що ніяких грошей не отримають. Про це Костюк повідомив в Іваничівську прокуратуру, а згодом – в обласну. На той час ТзОВ “Іваничівське СПМК-ЛТД” мало техніку і усі документи. Можна було, на думку Василя Костюка, знайти по нарядах, які зберігались в Нововолинському управлінні газового господарства, який обсяг робіт газозварювальники виконували. Це вже пізніше важко було віднайти кінці, адже частина документів згоріла, матеріальні цінності були “приватизовані”, хоча на рахунку підприємства числилися екскаватор, легковий і вантажний автомобілі, інша техніка.
Звертався Костюк у прокуратуру міста Нововолинська з заявою, у якій детально все викладав, куди поділися з їхнього підприємства основні фонди і матеріали, де їх розшукати і заодно відповідальних осіб притягнути до кримінальної відповідальності. Однак черговою відповіддю було відмовлено інваліду у порушенні кримінальної справи за фактом зловживань в ТзОВ “Іваничівське СПМК-ЛТД” і його дочірньому підприємстві “Нововолинське СПМК-ЛТД”.
У 2001 році Іваничівський районний суд прийняв рішення про стягнення з організації на користь Костюка В.М. 3516 гривень, і державною виконавчою службою було реалізовано майно даного підприємства. Вилучені кошти в пропорційному порядку спрямували на часткову виплату заборгованості, Костюку перепало 519 гривень. А решта? Чоловік, попри проблеми із здоров’ям, на тому не заспокоюється, продовжує “бомбити” листами інших посадовців.
Як зазначалось в офіційній відповіді заступника начальника обласного управління юстиції О.Л.Охримович, з ме­тою виконання виконавчих документів державним виконавцем був накладений арешт на рахунки боржника, 8.02.2002 року винесена постанова про розшук майна боржника. Згідно з повідомленням Нововолинського МРЕВ УДАІ, за боржником тоді були зареєстровані чотири автомобілі (ГАЗ-5205, ГАЗ-5201, ГАЗ-5212, ВАЗ-2106). Після проведення оцінки вони передані для реалізації ВФДП “Укрспецюст”. Але вже 30.07.2002 року було встановлено, що один з автомобілів ГАЗ-5205 знаходиться у Володимирі-Волинському в розукомплектованому стані, від нього залишились ріжки та ніжки. Ще один - ГАЗ-5212 вартістю 1568,40 гривень — не було реалізовано нібито у зв’язку з відсутністю покупців. Ото і все, ніхто не подбав про захист права робітника.
Костюку було повідомлено, що виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке можна звернути стягнення, повертається стягувачеві без виконання. І 17 лютого нинішнього року державним виконавцем винесена постанова про повернення Василю Костюку виконавчого документа, яка підлягала оскарженню до суду в 10-денний строк. Цей виконавчий документ інвалід пред’явив знов до виконання у відділ державної виконавчої служби Іваничівського районного управління юстиції. Але чи дасть це якийсь результат, якщо ТзОВ “Іваничівське СПМК-ЛТД” збанкрутувало? Хоча, як сказав начальник відділу виконавчої служби Іваничівського районного управління юстиції Сергій Левчук, на основі додаткової інформації, наданої самим заявником, буде продовжено пошук майна підприємства-боржника. Але це скоріше всього так просто, для замилювання очей.
А що ж винуватці? Відносно директора цього підприємства А.Р.Смалюка та головного бухгалтера В.М.Ващука по фактах зловживань і халатності порушувались кримінальні справи. Іваничівським районним судом Смалюк А.Р. був визнаний винним за ст.36, ч.1 КК, а Ващук В.М. за ст.191, ч.1 КК, але внаслідок акта амністії справи відносно них судом закриті.
А потерпілий, для якого численні поїздки у різноманітні служби при його стані здоров’я перетворились у справжнє ходіння по муках, живе надією, бо, на жаль, немає закону, який би гарантував право на отримання заслуженого заробітку. Як виявилось, нема на кого покластись людині, яка все життя чесно трудилась, але внаслідок халатності і зловживань окремих осіб потрапила у скрутну ситуацію, з якої не знаходить виходу.
Алла Лісова.