Курси НБУ $ 39.23 € 42.44

А ПОЧИНАЛИ ІЗ ФЕЛЬДШЕРСЬКО-АКУШЕРСЬКОЇ ШКОЛИ

Луцькому медичному коледжу — 60 років. Наш кореспондент зустрілася з директором цього навчального закладу Зіновієм Дмитровичем Крижанівським...

Луцькому медичному коледжу — 60 років. Напередодні ювілею наш кореспондент зустрілася з нинішнім директором цього навчального закладу Зіновієм Дмитровичем
Крижанівським.


— Луцький медичний коледж,— сказав Зіновій Дмитрович, — починався з фельдшерсько-акушерської школи. Згідно з постановою виконкому облради осінньої пори 1944 року була відкрита перша на Волині трирічна школа, котра почала готувати медичні кадри середньої ланки, вкрай потрібні області.
— Що являв собою в той час новий медичний заклад?
— Орендовані п’ять аудиторій у приміщенні обласної лікарні (нині облтубдиспансер), 13 викладачів, з них лише 2 штатних. Якщо відверто — не було належних умов ні для навчання, ні для побуту. І можна тільки висловити нині щиру вдяність людям, які, по суті, розпочинали медичну освіту на голому місці. Звичайно ж, не можна обминути добрим словом першого директора — Зінаїду Григорівну М’ясникову, яка всю організаторську роботу взяла на свої плечі. А я вже десятий директор. І працюю на цій посаді, до речі, найдовше — 16 років.
— А коли перебрались у це приміщення на нинішній вулиці Лесі Українки?
— Це вже коли здобули статус медучилища — у 1955 році. Медичний навчальний заклад розширювався, збільшувалась кількість набору, відкривалися нові спеціальності. Нам ставало тісно. На мою директорську радість вже мали готовий проект нового навчального корпусу. Але, на жаль, та радість була недовгою. Настали такі часи, коли про нове будівництво навіть мови не могло бути.
— І все ж, окрім головного корпусу, з’явилися у місті на будинках вивіски, які свідчать, що сперш Луцьке медучилище, а нині вже коледж, має ще й додатково приміщення.
— Справді так. Ми відкрили набір і підготовку фахівців з нової спеціальності “фармація”. У великій мірі завдячуючи колишнім заступникам голови облдержадміністрації Сергію Шевчуку та Петру Онищуку, одержали частину приміщення обласного аптекоуправління та ще й частину обласного кардіодиспансеру. У першому нині навчальні і лабораторні аудиторії майбутніх фармацевтів, у другому — наш корпус клінічних дисциплін. Не хочу навіть згадувати у якому плачевному стані були ці приміщення, коли ми їх одержали, як нелегко дався нам ремонт. Але нині нам не соромно ні перед студентами, ні перед колегами-медиками, які там бувають. Окрім того, маємо 14 навчальних кабінетів у лікувальних закладах міста, де проходять практику наші студенти. Статус коледжу нам присвоєно у 2002 році. У нас відкрився бакалаврат. Тобто, розпочато підготовку медсестер, які вже мали середню спеціальну освіту, з базовою вищою освітою. Взагалі ж ми ще готуємо фельдшерів, акушерів, медсестер, лаборантів, фармацевтів. На майбутнє плануємо випускати бакалаврів-фармацевтів.
— І скільки всього маєте студентів?
— Ми ніколи, особливо в останні роки, не гналися за великим набором. Одна справа набрати студентів та ще й на платне навчання, а інша — гарантувати їм роботу по закінченню навчального закладу. Тож виходили не з власної вигоди, а з життєвих реалій і останні роки набирали лише 120 чоловік на всі спеціальності. Лише у нинішньому більше вступників. Всього маємо 655 студентів, з якими працюють 55 наших викладачів та 22 сумісники — це в основному спеціалісти- практики, досвідчені викладачі з інших вузів. Є в коледжі три кандидати наук, кілька наших викладачів працюють над дисертаціями.
— Серед колишніх випускників, певно, немало вже є людей шанованих, заслужених?
— Випустили за 60 років понад 10 тисяч медичних працівників середньої ланки. Немало з них згодом стали студентами медичних вузів. Нині ж це кандидати медичних наук, головні лікарі. І таких, колишніх учнів, студентів Луцького медучилища, медичного коледжу немало. Це нас, звичайно, радує.
— Часто бачу вас на прем’єрах у театрі, на концертах, кінопоказах. Це особисте захоплення Зіновія Крижанівського чи прагнете, щоб і ваші вихованці не обминали в роки навчання духовних цінностей?
— Найперш, звичайно, це моє щире бажання не пропустити жодної значимої події культурно-мистецького життя Луцька. Але задля того, щоб і самому прилучатися до мистецтва і наших студентів, якщо так можна сказати, вести за собою. Переконаний, що за роки навчання вони повинні не тільки професію здобути, а й стати справжніми людьми — милосердними, добрими, щирими, духовно багатими. Служить цьому весь комплекс виховної роботи, створений в училищі центр культури, духовності, де можуть у будь-який час зібратися групою наші студенти разом з старшим наставником, запросити в гості цікаву для них людину.
— Зіновію Дмитровичу, розкажіть, бодай коротко про ваші доброчинні акції.
— “Милосердя” — так називається медичний загін коледжу. Його члени, наші студенти, доглядають хворих, допомагають пенсіонерам, найперш нашим. А “Малятко” — гурток, учасники якого два рази на тиждень бувають у Луцькому Будинку дитини. Ця група нині працює за українсько-американською програмою, спрямованою найперш на дітей-сиріт. Маємо намір на поглиблення нашої співпраці з Будинком дитини, щоб наші студентки принаймні за два роки змогли стати, якщо так можна сказати, мамами цих залишених малюків, щоб спілкувалися з ними щодня.
Бесіду вела Анастасія ФІЛАТЕНКО.
Telegram Channel