Третьокурсниця історичного факультету ВДУ Ольга Шопулко, якою цікавляться модельні агентства, виборола бронзову медаль на останньому чемпіонаті світу з... кікбоксингу!
Третьокурсниця історичного факультету ВДУ Ольга Шопулко, якою цікавляться модельні агентства, виборола бронзову медаль на останньому чемпіонаті світу з... кікбоксингу!
«НЕ БУДЬ ЦУКРОВОЮ ЛЕДІ — БУДЬ МУЖЧИНОЮ!» Висока, недовге волосся, і з... переламаним носом — так нам описали Ольгу Шопулко, коли шукали її в університеті. Тому коли у кабінет зайшла дівчина із зовнішністю моделі, у нас була реакція, до якої Оля уже звикла — ми завмерли із розкритими ротами. І ця „дівчина з обкладинки журналу” кікбоксер!? Та ще й бронзовий призер чемпіонату світу? Та ну, не може такого бути... Тим часом, це — чистісінька правда. — Ви не перші, хто не повірив, — посміхнулась Оля. — Коли я приїжджаю на змагання, то організатори інколи приймають мене за одну з тих дівчат, які у перервах між раундами таблички носять по рингу. Ну, те, що красуня — зрозуміло. Як виявилось, і з рештою — „спортсменка, активістка” — теж усе гаразд. Дев’ять років співала у хорі, зараз вчиться на політолога, а у перервах між навчанням б’ється на рингу і завойовує медалі різного ґатунку. — Спорт мене серйозно захопив ще у шкільні роки, — розповідає Оля. — Під час навчання у школі в Кузнецовську, звідки я родом, був період, коли я відвідувала одразу три спортивних секції. Зранку — плавання, потім — школа, після уроків — легка атлетика, а ввечері — бокс. Пам’ятаю здивовані очі тренера з боксу Олександра Кравченка, коли я прийшла і сказала, що хочу навчитись постояти за себе, — посміхається. — У нього ж у секції були одні хлопці... Як і шість років тому, коли почала займатись боксом, так і зараз найчастіше від рідних і знайомих Оля чує: „нащо воно тобі” і „не дівоча це справа”. Справді, на тренуваннях вона боксує в основному з хлопцями. І „піддавки” тут не проходять. Проте Оля каже, що ще жодного разу не заплакала від болю. Бокс вона вважає цілком жіночим видом спорту. Єдиним суто чоловічим видом, на її думку, є важка атлетика. Але так чи інакше рідним дівчини важко було змиритись із таким її захопленням. Найважче, звичайно, було мамі. — Коли мене вперше брали на змагання, то до нас додому приходив сам тодішній директор Рівненської атомної електростанції Володимир Коровкін (АЕС спонсорує секцію), щоб переконати батьків відпустити мене на змагання. Мама сказала: „Привезете мені дитину побиту, я на вас у суд подам”. І уявіть, на цих — перших серйозних змаганнях у своєму житті — мені зламали ніс! Після тих пам’ятних змагань Оля, тьху-тьху, більше ніяких серйозних травм не отримувала. А тоді ніс так розпух, що дівчина навіть очі не могла розплющити. Але лікарі проявили чудеса майстерності і удома „щось не те„ запідозрив тільки батько, який й сам колись боксом займався. Зараз Оля — член збірної України з боксу. Неодноразово вигравала першість країни. Три роки тому зайнялась ще й кікбоксингом — „все треба спробувати”. І ось результат: у жовтні цього року на чемпіонаті світу, який проходив у Ялті, посіла третє місце. „Не будь цукровою леді — будь мужчиною!”, — як завжди підбадьорював її тренер. У рингу на цукрову леді Оля аж ніяк не була схожа, а вийти у фінал не змогла через те, що забагато працювала руками, забувши про ноги. Тому судді і не присудили перемоги. Але сліз не було. Каже, що після поразок завжди намагається стримати емоції і проаналізувати бій. На цих змаганнях проходили бої і серед професіоналів. Було багато відомих у боксі і кікбоксингу людей. Не відмовився сфотографуватись з боксеркою-моделлю й сам промоутер Кличків Клаус-Пітер Коль. А філіппінські промоутери запропонували волинянці переїхати в США. А там, сказали, може вибирати — або спортивну кар’єру, або кар’єру моделі. ОЛЯ МРІЄ ПРО ПОДІУМ... ОЛІМПІЙСЬКИЙ Такі пропозиції красуня-дівчина отримує не вперше. Буквально тиждень тому їй запропонувало співпрацю чергове модельне агентство. Але викроїти час на цю справу навряд чи зможе: крім навчання, вона щодня тренується. Тренується серйозно. Донедавна, до речі, це робила із Олексієм Мазикіним — представником Волині на Олімпіаді в Афінах. Однак одну фотосесію таки пройшла. Фотограф-професіонал підійшов до „дівчини з виразними очима і довгими ногами” просто на вулиці... Але нарватись на вулиці можна не тільки на художників, а й на хуліганів. Як це сталось з Олею буквально за кілька тижнів до чемпіонату світу. Якийсь злодій намагався вирвати з її рук сумочку. Нічого у нього, звісно, не вийшло, ще й отримав добряче у щелепу, але нашкодити таки зміг. Скористався газовим балончиком і дременув, а дівчині потім кілька тижнів довелось лікувати очі. Олине бойове мистецтво взагалі інколи стає їй у пригоді у доволі несподіваних ситуаціях. Як от на виборах Президента, коли Оля входила у склад дільничної виборчої комісії. — Коли члени виборчої комісії зібрались їхати за бюлетенями, то зателефонували до мене: „Без охорони ми нікуди”. Я на дільниці, крім звичайної роботи, заодно ще і охоронцем була, — сміється дівчина. А мамі не до сміху. „Олю, тобі вже 20 років, вистачить руками махати! Пора і про серйозні речі подумати!”, — каже вона. Але Оля зупинятись не збирається. До численних нагород і стабільного першого місця у списку десяти найкращих боксерів Рівненщини як серед чоловіків, так і серед жінок (не виключено, що з наступного року Оля представлятиме вже Волинську область), хоче додати і олімпійську медаль. — На Олімпійських іграх в Пекіні у 2008 році вперше буде представлено жіночий бокс. Мрію потрапити у Китай і повернутись з медаллю, — чарівно посміхається наша співрозмовниця і з натяком показує на годинник — через півгодини у неї тренування в секції карате... Василь УЛІЦЬКИЙ, Олександр ЗГОРАНЕЦЬ. Фото авторів.
