"Здавалось, всьому — кінець. І раптом я почула рятівні для мене слова: “Відпустіть дитину і жінку...”, — пригадує цю страшну ніч Валентина...
У редакцію часто надходять листи, автори яких скаржаться на чиюсь байдужість, черствість, навіть жорстокість по відношенню до себе. І рідше в них йдеться про те, що хтось прийшов на допомогу, проявив благородство, сміливість, коли потрібно було захистити від моральних кривдників, чи хуліганів. Лист Валентини, яка представилась постійною читачкою і передплатницею “Волині”, відноситься саме до таких. Молода жінка дякувала своєму рятівнику — це якщо коротко сказати, про що йдеться у листі. А взагалі — це щире жіноче бажання розповісти про свою непросту долю і долю синочка Олежика, якого їй довелось самій ростити. “Живу я у Ковелі, — пише Валентина.— Життя людського не знала — постійні проблеми з роботою, з грішми. І дорікання матері: мовляв, привела байстрюка, то й сама маєш давати йому раду. Так було, поки Олежик не пішов у дитячий садок... Але тоді почалось інше. Син зрозумів, що в його ровесників є не тільки мами, а й батьки і постійно задавав мені одне і те ж болюче питання: “Де мій тато?”. Обманюючи сина, Валентина говорила, що “татко скоро приїде і привезе в подарунок велику машинку”. Та це “скоро” ніяк не приходило. Батькові її Олежика байдуже було, чи здоровий він, чи нагодований і одягнений... Але молодість бере своє. І, незважаючи на всі проблеми, хочеться жити цікаво, повноцінно. Хочеться гарно відпочити. “Одного дня подруга запросила мене на день народження, — розповідає Валентина. — Я, звичайно, погодилась, тому що на таких вечірках не була дуже давно. Свято справді виявилось веселим. На його продовження ми вирішили піти до найближчого бару. Оскільки було вже пізнувато, то під завісу наших гулянь мій Олежик почав плакати і проситись додому. Чоловік подруги вмовив мене побути ще трохи. І я погодилась. У барі й надалі лунав дзвінкий сміх та стукіт фужерів. А мій Олежик не переставав плакати. І ось із-за сусіднього столика, де сиділи так звані братки, підходить мужчина й каже: “Сука, якщо ти не “закриєш” свого малого, то я його “закрию”. Після цих слів ми зібрались і вийшли з бару...” А потім, на нічній вулиці сталась та пригода, яка шокувала Валентину і водночас вселила їй впевненість, що є ще сміливі люди. В якийсь момент вона залишилась із сином одна (подруга з чоловіком кудись відійшли) і помітила, що її наздоганяють ті самі хлопці з бару, тільки їх уже не двоє, а четверо. Лаючись, вони наказали їй зупинитись. Тримаючи сина за руку, вона бігла навмання. Та її ті “братки” все-таки наздогнали. Силою відірвали сина і почали стягати з неї одяг. Вона кричала, виривалась, але одна проти здоровенних чоловіків була безсила. До того ж один з них шантажував, що розправиться з сином, якщо Валентина не буде покірна. “За якусь мить я згадала кожен день, кожну хвилину, проведену з моїм синочком. Здавалось, всьому — кінець. І раптом я почула рятівні для мене слова: “Відпустіть дитину і жінку...”, — пригадує цю страшну ніч Валентина. — Я побачила перед собою молодого хлопця... А потім все було, як в кіно. Один з “братків” дістав ножа і пішов з ним на незнайомця. Але той виявився, не лише сміливим, а й спритним. Хлопчина, набагато менший на зріст, всіх буквально розкидав. “Братки” порозбігались. Мій рятівник підійшов до мене і запитав, чому я ходжу сама посеред ночі та ще й з дитиною. Я, шокована пережитим, не могла йому нічого пояснити, лише попросила, щоб провів мене з сином додому. Він не провів, але покликав по мобілці своїх друзів, які невдовзі під’їхали на місце пригоди, щоб відвезти мене”. Вже в автомобілі Валентина розповіла водієві, який назвався Валерієм, про те, що сталося. І пошкодувала, що навіть не подякувала молодому хлопцеві за порятунок, навіть не спитала, як його звати. У відповідь почула, що її рятівник має кличку “Веселий”, а звати його Андрій Веселуха. І живе він у Кузнецовську. Мовляв, хочете — шукайте його , але так чи інакше, вашу подяку я йому передам. А розповіла Валентина про цю історію в листі до редакції для того, щоб люди знали, як вона висловилась, не тільки про великих політиків, спортсменів та шоуменів, а й про хлопця з Кузнецовська, “щоб про нього дізнались хай не в усій Україні, то хоч в деяких областях”. Таких хлопців тепер зустрінеш небагато. Катерина ЗУБЧУК.
