Річку Цир перетворюють на великий нужник

Олександр ПРИЙМАК

Усе, що за парканом, — не моє?
Сьогодні ця водна артерія Камінь–Каширщини планомірно перетворюється на каналізаційний стік. Незважаючи на екологічні акції з наведення порядку у водоохоронних зонах і часті критичні публікації у засобах масової інформації, власники крутих особняків у райцентрі не тільки впритул посувають паркани до річки, а й щодня скидають у воду вміст своїх «золотих» унітазів. Пройшовши за течією всього кілька кроків, можна побачити шокуючу картину: подекуди з берегів стирчать труби для господарсько–фекальних стоків. Одні з них маскуються в очеретяних зарослях, інші вивергають смердючі стоки відкрито. Не відстають від своїх більш заможних сусідів у майстерності паскудження і прості містяни. Автомобільні покришки, гори пляшок і сміття — такі «човники» вільно плавають у Циру просто посеред Каменя–Каширського. То що ж ми маємо: банальне свинство чи відчуття безкарності? Хто повинен контролювати стан водойми?

Що ж ми маємо: банальне свинство чи відчуття безкарності? Хто повинен контролювати стан водойми?

Проблема незаконного скидання каналізаційних нечистот у річку Цир настільки давня, що вже, вибачте на слові, смердить. І це я висловлююсь не фігурально, а в буквальному значенні. Досить у добрячу спеку пройтися прилеглими до річки вулицями і вдихнути на повні груди повітря, аби відчути всі «аромати», що доносяться звідтіля. Неодноразово цю проблему бралися вирішити небайдужі люди, та віз і досі там. Запитаєте чому? Просто змусити свиней у людській подобі до чистоти — все одно, що навчити мавпу розмовляти: теоретично можливо, але практично дуже складно. Особливо якщо такі бевзі мають «зв’язки», десятки тисяч доларів на карткових рахунках і роз’їжджають містом на дорогих автівках. При цьому звичайну вигрібну яму спорудити їм, бачте, клепки не вистачає. Тож коли часом до «панків» навідуються екологи, то ті лише невинно виправдовуються, що насправді скидають у річку не нечистоти, а дощову воду. Законних підстав довести протилежне майже немає, бо це розцінюється як посягання на приватну власність.

Найбільше обурює, що сьогодні у районі взагалі немає екологічної служби, а контролем займаються спеціалісти із Ратного. Чи можуть вони навести лад на чужій території? Беруть сумніви. Ось так і живемо. Хоча жахливі картини людського нехлюйства можна побачити буквально на початку паркової зони. Минувши місток, помічаємо серед рослинності кілька «люльок», із яких у річку вивергаються нечистоти. Не зупиняє господарів і той факт, що парком щодня проходять сотні людей, граються діти, котрі можуть підхопити якусь заразу.
До слова, про «заразу». Нещодавно на сайті міськради з’явилася інформація, що у селі Підцир’я у річці виявили неаглютинуючий холерний вібріон. Камінь–Каширська міська рада повідомляє, що моніторингові дослідження проведені лабораторією ОНІ «Волинський ОЛЦ МОЗ України».

Не холерою єдиною: до великої природної катастрофи — зовсім близько
Одразу подумалося: «Дожилися!» Холера — небезпечне інфекційне захворювання, яке науковці прирівнюють до біозброї, адже без належного лікування людина помирає від зневоднення всього за добу.

Щоб під’єднатися до існуючої мережі, достатньо взяти в комунальному господарстві техумови, які коштують 70 гривень.

Аби з’ясувати, чи справді ситуація настільки критична, довелося звернутися у Камінь–Каширський міжрайонний відділ «Волинського ОЛЦ МОЗ України». Як пояснила його завідувач Галина Кузнєцова, виявлений збудник не становить небезпеки для людини, однак вказує, що середовище є сприятливим для поширення інфекції.

— Сьогодні кожен власник має підтверджувати безпечність об’єкта. Будь–який заклад торгівлі, пляж, водойма, де купаються люди, повинні мати документи відповідності дотримання санітарних умов. Час від часу ми проводимо моніторингові спостереження за поверхневими водами. На початку липня наші працівники відібрали проби води на річці Цир та інших водоймах. Вони були направлені на аналіз в обласну лабораторію особливо небезпечних інфекцій ДУ «Волинський ОЛЦ МОЗ України». У двох пробах — із озера Ольбле і річки Цир — фахівці виявили неаглютинуючий холерний вібріон. На щастя, він не є збудником класичної холери. Тож обмежувальні заходи проводити не слід. Однак коли в таке середовище потрапить людина, хвора на холеру, то ймовірність спалаху цієї хвороби є, — зазначила Галина Сергіївна. — Про це поінформовано в усі сільські і міську ради, а також попереджені заклади охорони здоров’я. Відтепер якщо в лікарню потрапить людина з ознаками гострих кишкових захворювань із цих населених пунктів, то повинно обов’язково проводитись обстеження на холеру.
У міській раді відмовилися від коментарів, зазначивши: «Цир перебуває у віданні водного господарства, тому це не в нашій компетенції». Хоча припустили, що можливою причиною появи збудника холери є каналізаційні стоки, які люди у великих обсягах спускають у річку. Відповіді на запитання, хто має контролювати ситуацію, не прозвучало.
Тому спробуємо відповісти особисто: «Мабуть, що кожен із нас». Адже якщо містяни не одумаються і далі скидатимуть продукти своєї життєдіяльності у водойму, то зовсім скоро великого лиха нам не уникнути. Перший «дзвінок» уже є. Що буде далі, зрозуміло й так.

Єдиний спосіб змінити ситуацію — нарешті почати дбати про свою річку
На думку керівника міського комунального господарства Ігоря Каденчука, вирішити проблему із незаконними водовідводами цілком реально. Для цього потрібно й надалі реалізовувати програму поетапного розширення у Камені–Каширському каналізаційної мережі та спонукати жителів підключати до неї свої будинки.
— Щоб під’єднатися до існуючої мережі, достатньо взяти в комунальному господарстві техумови, які коштують 70 гривень, — і все. Далі людина проводить роботи самостійно або може звернутися до нас, і вже працівники ВУЖКГ здійснять підключення, — пояснює Ігор Миколайович. — Це вигідно, адже норма водовідведення сьогодні на одну людину становить 4 кубічні метри на місяць, коштує така послуга 14,59 гривні за куб. Якщо містяни не мають змоги це зробити, то є вихід — облаштувати локальні вигрібні ями біля будинків, а потім вибирати їх спеціальною технікою. Коштує це в межах 200 гривень.
Правда, механізмів впливу на порушників у наших комунальників немає, тому вся надія на свідомість самих людей. Якщо їм подобається розводити антисанітарію у місцевих водоймах, отруювати повітря і життя власне та своїх сусідів — вперед, скидайте стоки й далі. Але, може, нарешті варто ставати культурнішими. Скажімо, посадити гайок понад річкою, не кидати у воду непотріб. Бо якщо тут станеться екологічне лихо — повірте, жодні гроші не вбережуть від нього.

Невже жителям довколишніх осель не «пахне»?

У когось колись підніметься рука це почистити? Чи будемо внукам «холєрну річку» передавати?

Ось одна із труб господарсько-фекальних стоків.