Перший поцілунок
Твій перший цілунок мені — найсолодший!.. Та в спогадах зараз, з роками — чомсь дуже гіркий…
Сергій ЦЮРИЦЬ
Твій перший цілунок мені — найсолодший!..
Та в спогадах зараз, з роками —
чомсь дуже гіркий…
Якби ж то я був, ну, хоч трохи молодший,
Побіг за тобою, мов дощ, наче грім говіркий.
Сліди цілував би твої, заглядав в твої очі
Й на вушко таке щось тобі шепотів,
Що ти пригадала б,
згадала мене й серед ночі,
Згадала той день, коли вперше зустрів.
У той день ти одважно, так сміло сказала,
Що любиш й любитимеш мене завжди.
Очей, ніби зір, там було: повна зала!..
А ти цілувала при всіх: «Люби–жди!..»
І серце моє гримкотіло–ходило,
Мов грім молодий в небесах поміж хмар…
І жити, й любити тебе так хотілось…
Цілунки!.. Я був у полоні їх чар…
Найперші цілунки — за мед ще солодші…
Та потім, з літами,
чомсь дуже гірчать на вустах…
Якби ж то були ми
з тобою молодші…
…Та молодість наша
зосталась в далеких
літах…
Та молодість наша
тепер — в небесах…
м. Луцьк .
